Loading...

Методика "Мікрокінетична синхронізація" є розділом системи "Вольова пластика" і включає самостійні методики контактної допомоги з метою функціональної організації механізмів саморегуляції організму.

Провідною ідеєю "Мікрокінетичної синхронізації" є використання принципів організації базових механізмів організмового рівня активності в оптимізації рішень рухових завдань, у розвитку функціональних можливостей, у подоланні проблем онтогенезу, у профілактиці захворювань та оздоровчій практиці.

Базові механізми активності організму представлені в автоматичній саморегуляції інструментальної діяльності та є функціональною основою довільної регуляції. Проблеми вроджених та набутих порушень онтогенезу пов'язана саме з незрілістю та дезорганізацією автоматичної саморегуляції індивідуальної активності та вирішувати їх лише на рівні довільної – малоефективно.

Часто порушення рухової дії, поведінки, мови, розуміння тощо намагаються безуспішно вирішити на рівні довільної активності, але проблема - дезорганізація автоматизмів, наприклад, що забезпечують руховий гомеостаз.

Методика "Мікрокінетична синхронізація" досить доступна для освоєння для широкого кола, але за рівнями теоретичної та практичної підготовленості.

Початкова практика спрямована на організацію базових елементів рухової саморегуляції у вирішенні конкретних завдань і не потребує спеціальної освіти, може бути розучена як фахівцями, так і батьками дітей з порушеннями онтогенезу, опікунами та іншими зацікавленими особами через безпеку параметрів легкого та малоінтенсивного навантаження. Але за наявності виражених симптомів чи продіагностованих гострих захворюваннях у практикуючого, у будь-якому разі, для визначення можливості проведення занять, необхідна консультація лікаря.

Metoda "Synchronizacja mikrokinetyczna" jest częścią systemu "Voliova plastyka" i obejmuje niezależne techniki pomocy w kontakcie, których celem jest funkcjonalna organizacja mechanizmów samoregulacji organizmu.

Ideą przewodnią "Synchronizacji mikrokinetycznej" jest wykorzystanie zasad organizacji podstawowych mechanizmów aktywności na poziomie organizmu w optymalnym rozwiązywaniu zadań ruchowych, rozwijaniu zdolności funkcjonalnych, pokonywaniu problemów ontogenezy, zapobieganiu chorobom i praktyce prozdrowotnej.

Podstawowe mechanizmy aktywności organizmu są reprezentowane w automatycznej samoregulacji aktywności instrumentalnej i stanowią funkcjonalną podstawę regulacji arbitralnej. Problemy wrodzonych i nabytych zaburzeń ontogenezy są związane właśnie z niedojrzałością i dezorganizacją automatycznej samoregulacji aktywności jednostki, a rozwiązywanie ich tylko na poziomie aktywności dowolnej jest nieskuteczne.

Często zaburzenia czynności ruchowych, zachowania, mowy, rozumienia itp. nie udaje się rozwiązać na poziomie czynności arbitralnych, ale problemem jest dezorganizacja automatyzmów, które zapewniają homeostazę ruchową.

Metoda "Synchronizacji mikrokinetycznej" jest na tyle przystępna, że może być opanowana przez szerokie grono osób, niezależnie od poziomu wyszkolenia teoretycznego i praktycznego.

Ćwiczenie wstępne ma na celu uporządkowanie podstawowych elementów samoregulacji ruchowej w rozwiązywaniu konkretnych zadań i nie wymaga specjalnej edukacji, może być opanowane przez specjalistów, rodziców dzieci z zaburzeniami ontogenezy, opiekunów i inne zainteresowane osoby, ze względu na parametry bezpieczeństwa ćwiczeń lekkich i o niskiej intensywności. Jednak w przypadku ciężkich objawów lub zdiagnozowanych ostrych chorób u osoby ćwiczącej, w każdym przypadku konieczna jest konsultacja lekarska w celu określenia możliwości wykonania ćwiczenia.

У мережах регулярно публікується реклама, щодо лікування сколіозу та інших порушень постави, у медичних центрах. Дивно те, що словосполучення - "лікування сколіозу", легко і звично укладається у голові обивателя. Найчастіше переважним мотивом "лікувати" сколіоз чи інші порушення постави є турбота про дітей. В даному випадку люди звично не вникають у суть питання та діють спонтанно. Адже турбот і так у сім'ї багато, а тут нехай розуміються лікарі.

У масовій підсвідомості цей еталон укоренився за часів, коли медицина була єдиною висококваліфікованою послугою населенню, особливо у сільській місцевості і єдиним подателем висококваліфікованої милості був лікар чи фельдшер, що втілює образ обраності, інтелігентності, освіченості, гуманності, духовності і всіх вищих людських якостей. Населення було ще неписьменним і будь-яке відхилення від звичної норми відносили до медичних проблем. Для народу, на той час, не існувало послуг психолога, тренера, логопеда тощо. Грамотністю називали володіння письмовою мовою та арифметичними навичками.

За словами І.П.Павлова, фізіологія, в ті далекі часи, була «служницею медицини», через відсутність низки науково-прикладних дисциплін в академічному понятійному апараті. Таких як психологія, фізичне виховання і ергономіка, валеологія, абілітація і реабілітація та інші тренувальні практики. В наш час фізіологія не є «служницею» і представляє теоретичні засади для цілого ряду науково-ужиткових дисциплін у сфері організації дозвілля, професійної діяльності, оздоровлення, відновлення та подолання, індивідуального розвитку.

Постава людини є продуктом функціональної організації процесів індивідуального розвитку. Особливістю індивідуального розвитку (онтогенезу) є постійне набуття нових функціональних можливостей та їх інтеграція в організмі. Провідним адаптивним механізмом цього процесу не пристосування, не усунення чи уникнення, саме подолання несприятливих чинників. Захворювання може створити перешкоди онтогенезу, але звільнення від хвороби не є механізмом індивідуального розвитку і відсутність патології не є провідною умовою безпосередньо організації механізмів, а є супутніми несприятливими або сприятливими для індивідуального розвитку факторами.

Власні механізми виробництва в організмі людини здоров'я, розвитку, функціональних можливостей та постави є продуктом внутрішньої організації в ході адаптивної діяльності, а не терапевтичного втручання. Відповідно, порушення індивідуального розвитку, у тому числі постави, можна подолати шляхом функціональної організації, а не лікування. Наявність захворювання в організмі є несприятливим фактором для його здоров'я та розвитку, але усунення чи зниження впливу патології не є механізмом виробництва здоров'я чи функціонального розвитку організму. Цілеспрямована організація та реорганізація функціональних можливостей, процесів індивідуального розвитку та подолання проблем даної сфери, можлива лише у вигляді навчально-тренувальної діяльності, решта - медичне обстеження та супровід або лікування, за необхідності, дієта, гігієнічні заходи, організація дозвілля тощо, як чинники, створюють умови реалізації адаптивних процесів. Хорошим прикладом виробництва функціональних можливостей організму є взаємодія спортсмена, тренера та спортивного лікаря.

Спортивні результати робить спортсмен у вигляді особистих досягнень. Ні лікар, ні тренер безпосередньо не роблять спортивних результатів, хоч і беруть участь у цьому. Лікар здійснює медичний контроль, але процесом виробництва спортивних результатів не керує. Навчально-тренувальним процесом, що забезпечує функціональний розвиток, для спортивних досягнень керує тренер.

Розвиток організму та особистості, фізичне благополуччя, формування правильної постави або подолання проблем онтогенезу, можливе лише за рахунок організації виробництва функціональних можливостей людини, у процесі її самореалізації та цілеспрямоване досягнення функціональних рівнів можливе лише внаслідок навчально-тренувальної діяльності. Уявлення, вміння, навички та післядовільні автоматизми можуть бути набутими в процесі вирішення завдань самою людиною, але не можуть виникнути, як продукт лікування, дієти або різних зовнішніх впливів.

Коли говорять про базові механізми активності, навіть деякі фахівці не розуміють, про що йдеться.

"Природжені та дитячі безумовні рефлекси – є базові автоматизми," – кажуть вони. Так, дійсно ці рефлекси є певними формами рівневої організації автоматичної саморегуляції організму, але не вичерпують дану сферу. Тобто виникають питання:

– А з чого складаються ці безумовні рефлекси?

- Із елементарних реакцій?

- А як саме організуються елементарні реакції за формою та за рівнями у системі автоматичної саморегуляції?

- Які форми активності організму вважатимуться елементарними і яких системах будується активність організму?

- Може варто згадати дослідження та основні тези видатних фізіологів І.М.Сєченова, А.А.Ухтомського, Н.А.Берштейна, П.К. Анохіна, І.А.Аршавського?

Тема не лише для фахівців, а й для батьків дітей із порушеннями онтогенезу. Не будемо зараз вдаватися до складних подробиць, але базові механізми є сферою освіти, дозрівання та інтеграції безумовних рефлексів, а також складовими елементами довільної саморегуляції організму. Отже, вони впливають на організацію рухової та психічної активності людини, зокрема поведінкової, мовної, комунікативної загалом та інших форм активності.

Як відомо, автоматичне регулювання активності організму являє собою складну ієрархічну систему, і одним з її рівнів є спонтанна активність плода в утробі матері, а після народження - спонтанна активність новонародженого. Саме на цій активності вибудовується складна конструкція функціональної діяльності в процесі дозрівання та розвитку організму та особистості людини.

У системі "Вольова пластика" є методика "Мікрокінетична синхронізація", яка орієнтована на системні критерії, принципи та форми організації базових автоматизмів в онтогенезі з метою подолання проблем індивідуального розвитку та підвищення рівня функціональних можливостей людини

Справа в тому, що функціональною основою процесів індивідуального розвитку є аутопоез та найкраще, що можуть зробити батьки та фахівці для оптимізації розвитку дітей та подолання проблем, - це грамотне допомога.

Розвиток, в аспекті надбання керуючиз зв'язків не може бути продуктом лікування. Усунення дисфункцій, примус чи створення сприятливих самопочуття умов не замінить необхідності організації функціональних механізмів шляхом допомоги, особливо у певних етапах розвитку, і у подоланні несприятливих чинників.

На відміну від тварин, інтелект людини є продуктом культури, побудованої з урахуванням спілкування. Саме комунікативна активність як організація базових механізмів є функціональною основою для рухової, поведінкової, мовної та інших сфер індивідуального розвитку. Постуральне регулювання є вихідним простором інтеграції базових автоматизмів, реалізує механізми та принципи гомеостазу, будучи також базовою системою організмової активності.

Таким чином, для людини дві сфери активності можна вважати вихідними для різних рівнів – постуральна та комунікативна.

Наприклад, у дитини порушений м'язово-суглобовий баланс, виражено за межами норми та не розвинена здатність до виробництва фізичної рівноваги. Не важливо – стоячи, сидячи, у партері або з опорою, лежачи. Скрізь, де є вертикальна проекція – є постуральні коливання. Як це вплине на його руховий, поведінковий, мовленнєвий та психофізичний розвиток загалом?

Навіть фахівцем не потрібно бути, щоб зрозуміти, що це матиме несприятливі для індивідуального розвитку дитини наслідки, особливо якщо до неї застосовувати інтенсивні психологічні впливи. Таких факторів в організації базових механізмів онтогенезу дуже багато і популярні методики їх просто або не враховують або недостатньо враховують системно.

Що стосується комунікативної сфери, важливо визнати, що якщо постуральне регулювання є простором інтеграції базових механізмів, то комунікація є базовою основою організації умовно-рефлекторної активності.

Буває, що дитину з порушеннями поведінки чи мови, рухової активності, з СДВГ тощо, просто безрезультатно та безпросвітно лікують у лікарів, усувають дисфункції у остеопатів, "розслаблюють" у масажистів і змушують до чогось у поведінкових практиках, коли вирішенням проблеми є допомога в організації механізмів базової активності. Так, бувають малооборотні випадки, але якщо робити те, що не відповідає критеріям, то краще не буде і проблема навіть певною мірою не вирішується. Але, з іншого боку, якщо створити хорошу вихідну базу функціонального розвитку за допомогою наших методик, то і логопеду, і реабілітологу, і остеопату, і терапевту поведінкові надається можливість досягти в роботі з дитиною більш високих результатів і підняти рівень власної професійної ефективності.

Найближчим часом плануються навчально-практичні тренінги для батьків та спеціалістів на місцях та онлайн. Незважаючи на деяку складність теорії – практика, особливо початкових рівнів, досить доступна навіть особам без спеціальної підготовки.

Практична ефективність наших методик дозволила багатьом спеціалістам педагогам, лікарям, реабілітологам, психологам підвищити рівень професійних досягнень. Батьки, що пройшли навчання, також підвищили ефективність особистої участі в подоланні проблем дитячого розвитку.

Фрагмент відпрацювання комплексу вправ щодо функціональної оптимізації організму "стежка самовдосконалення" у виконанні інструктора за системою "Вольова пластика" Лукіянчук Артура Валентиновича.
Одеса. Дюківський парк. Жовтень, 2019 р.

Основне завдання тренувальної системи "Вольова пластика" - функціональна оптимізація механізмів індивідуального розвитку у сфері оздоровлення, відновлення та самовдосконалення.

Практика гімнастики-саморегуляції "Стежка самовдосконалення" створює надійну основу для подолання проблем здоров'я, для відновлення та розвитку функціональних можливостей людини та значного підвищення якості життя. Функціональна оптимізація організму, як інструмент підвищення стійкості до несприятливих факторів та зростання загальної системної стабільності організму, є єдино реальним, надійним та прогнозованим засобом функціонального покращення загального імунітету, процесів індивідуального розвитку та особистого вдосконалення. Ми пропонуємо всім просто поміркувати над цією темою на противагу до формальних підходів або сенсаційних чудо-засобів "підвищення імунітету". Насамперед, окрім безлічі інших аспектів, йдеться про подолання проблем цукрового діабету-2, гіпертонії, проблем індивідуального розвитку, часткової знерухомленості та порушення координації, остеохондрозу та артрозів, а також про розвиток загального імунітету та ефективного оздоровлення організму.

Щодо комплексу – слід доповнити, що:
1. Це форма, яка може бути наповнена різним змістом (за способом реалізації, асоціативні, варіанти завдань тощо), залежно від поточного навчально-тренувального завдання у системі конкретної програми курсу.
2. Дана практика крім оздоровчого, реабілітаційного та розвиваючого ефектів передбачає підвищення професійного рівня для фахівців сфери мануальної діяльності за рахунок розвитку рухового аналізатора, здатності до рухової синхронізації; формування та розвитку механізмів продуктивної дії, використання принципу екстремізації у процесі оптимізації адаптивних систем організму тощо.

На основі механізмів регуляції положень тіла у тварин і людини в системі "Вольова пластика" (автор Лукіянчук Валентин Леонідович) розроблений валеологічний практикум, який може ефективно застосовуватися не лише в загальнооздоровчій практиці, але і в нейрофізіологічній реабілітації малозворотніх органічних уражень мозку і в подоланні інших неврологічних проблем (артроз, остеохондроз, сколіоз, спастичний парез,млявий параліч і так далі), у сфері відновлення механізмів фізіологічного розвитку (ДЦП, особливості розвитку, аутизм, СДУГ, ЗПРР, розлад навичок навчання, відставання у розвитку, дисплазії і так далі). Метод дуже ефективний у сфері відновлення і підвищення працездатності, що може бути використане в ергономіці, в спецпідготовці, у самовдосконаленні і з метою підвищення спортивної результативності. Принциповою відмінністю методологічного характеру пропонованого методу від переважаючої більшості інших методів вирішення проблем здоров'я в тому, що здоров'я людини ми розглядаємо не лише як якийсь об'єкт, що підлягає охороні від різних негативних чинників і хвороб, але і як продукт життєдіяльності самої людини - системний продукт, який виробляється в організмі людини і вимагає цільової її участі, у тому числі впорядкування і розвитку засобів виробництва. Практичне вирішення вищезгаданих завдань може здійснюватися як в ауторежимі (саморегуляція), так і в гетерорежимі (процедура, парнівправи).

Пропонована практика орієнтована на:

- усунення неврологічних дизфункцій;

- усунення дизкомфорту таболів (м’язових, суглобових, корінцевих);

- загальне оздоровлення;

- зниження стомлюваності і підвищення працездатності;

- відновлення життєвих сил;

- підвищення імунітету і стресостійкості;

- фасилітація психофізичних і психофізіологічних механізмів розвитку;

- оптимізація процесів саморегуляції;

- поліпшення самопочуття;

- підвищення життєвого ресурсу;

- розвиток когнітивних здібностей;

- формування і розвиток моделей оптимальних форм активності і так далі.

Опанування теоретичного і практичного матеріалу тренінгового модуля даного рівня не вимагає початкової спеціальної підготовки або освіти і розраховане для широкого впровадження як елемент культури населення у сфері эздоров'я. Пропонований курс передбачає придбання уявлення й умінь, які можуть бути доцільними і корисними для будь-якої людини.

Набутий в ході курсу досвід допоможе Вам конструктивно попіклуватися про здоров'я Ваших близьких: зняти втому після важкого дня подружжю, стимулювати адекватний розвиток дитини, усунути фізичний дискомфорт і болі у батьків, а також поліпшити своє самопочуття, всебічно сприяти зміцненню здоров'я та підвищенню рівня якості життя у Вашій сім'ї. Для фахівців курс передбачає підвищення професійного рівня. Дана практика може бути застосованою також у ветеринарній реабілітації.

Сучасна людина, яка працює або вчиться, постійно вирішуючи завдання різних класів та рівнів складності, піддається багатьом життєвим, професійним та іншим навантаженням, вирішує безліч проблем. Нерідко складні завдання перед людиною виникають одночасно і у великій кількості, що може перевищувати можливості нервової системи конкретної особистості та викликати безліч небажаних наслідків. Нервова система людини є і функціонально, і структурно складнодиференційованою системою, як і її продукт - вища нервова діяльність (психіка), тому функція розв'язання складних завдань співвідноситься з певними центрами і порядками здійснення зв'язку. Сильне навантаження і дистрес призводять до загибелі безлічі нейронів та/або неможливості здійснення вирішення складних завдань і, таким чином, деякі системи управління «зависають», роблять паузу (одна з версій захисного механізму Фрейда), за аналогією з комп'ютерною технікою і вимагають перезавантаження. Уявіть собі, вищу нервову діяльність, як мережа пов'язаних між собою комп'ютерів, і якщо один, або дещо зависли, то, незважаючи на нормальну роботу інших, завдання які стоять перед цією мережею, не можуть бути реалізовані у повноті. Перезавантаження може відбуватися, як реакція на сильний стимул або в ході саморегуляції на тлі довільної релаксації, втрати свідомості та здійснення інших видів діяльності (навіть інтенсивної!), що знімає напругу з систем, що «зависають», і дає можливість організму провести їх реорганізацію.

Лукіянчук В.Л., автор системи «Вольова пластика» та методу «Мікрокінетична синхронізація» розробив на основі теоритичних та практичних досліджень метод психо-соматичного перезавантаження мозку, який дозволяє активізувати відновлювальні механізми в організмі людини, оптимізувати процеси його саморегуляції, усунути м'язові напруження та спазми, а також надлишкові потенціали нереалізованої дії, що в цілому дозволяє зберігати здатність у людини зростати, розвиватися, змінюватись у будь-якому віці. Перезавантажившись, людина відчуває легкість, додаткові свободи, у тому числі і рухові, ясну свідомість і здатність чітко мислити, підвищується її перешкодо- і стресова стійкість, він більш схильний до комфортного самовідчуття і, загалом, має більш високий потенціал у вирішенні складних завдань. Перезавантаження може бути ефективним засобом профілактики багатьох захворювань, гігієни здоров'я, інструментом підвищення якості життя. Також перезавантаження допомагає позбутися різних неприємних для людини факторів, наслідків стресів, перенесених захворювань, неприємних вражень, дратівливості та тривожності, поганого настрою та самопочуття, депресій та неврозів.

Важко виділити категорію людей, кому релакс-перезавантаження потрібніше, професійним спортсменам, наприклад, або школярам-студентам, які в ході навчальної діяльності постійно схильні до несприятливих для здоров'я факторів, офісних працівників, які зазнають нервових навантажень і перевантажень на тлі гіподинамії, гіпокінезії, або ж домогосподаркам, що невпинно піклуються про благополуччя всіх членів сім'ї, або керівникам усіх рівнів, або прихильникам здорового способу життя. Нам важко виділити переважну категорію людей, і тому метод адресується тим, хто усвідомлено бажає підвищити якість свого життя в цілому, розширити свої життєві свободи, можливості та просто бути здоровими.

Спочатку дуже коротко зупинимося на основних поняттях цього питання, а саме: перш за все, що ми маємо на увазі під поняттям «ЗДОРОВ'Я людини»?

Загальновизнано, що здоров'я є найважливішою цінністю для людини.

Стародавній мислитель Геродот писав: «Коли немає здоров'я, мовчить мудрість, неспроможне розцвісти мистецтво, не грають сили, марне багатство і безсилий розум».

У 1975 р. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначила здоров'я як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

За твердженням професорів В.П. Петленко та Д.М. Давиденко (2001), сьогодні відомо близько 100 визначень поняття «здоров'я». Узагальнивши їх, можна дійти невтішного висновку, що здоров'я відбиває якість пристосування організму до умов довкілля і становить результат процесу взаємодії людини і довкілля. Крім того, стан здоров'я формується також у результаті взаємодії екзогенних (природних, соціальних) та ендогенних факторів (спадковість, конституція, стать, вік).

Практична медицина виділяє ттри основні стани людини:

ЗДОРОВ'Я – стан оптимальної стійкості організму до дії патогенних факторів; фізична, психічна та соціальна адаптивність до мінливих умов життєдіяльності;

ПЕРЕДХВОРОБА - стан, при якому можливий розвиток патологічного процесу, але без зміни сили негативно діючого фактора, внаслідок зниження механізмів адаптації;

ХВОРОБА – стан, за якого в організмі активно розвиваються патологічні процеси.

Також можна виділяти декілька компонентів здоров'я:

● СОМАТИЧНИЙ (ФІЗИЧНИЙ) РОЗВИТОК – поточний стан органів та систем людського організму, а також рівень їх структурних та функціональних резервів. Основою соматичного здоров'я є біологічна програма індивідуального розвитку людини. Ця програма розвитку обумовлена ​​базовими потребами, що домінують у людини на різних етапах онтогенезу. Базові потреби, з одного боку, є пусковим механізмом розвитку людини (формування його соматичного здоров'я), а з іншого – забезпечують індивідуалізацію цього процесу. Основа фізичного здоров'я проявляється у морфологічних та функціональних резервах клітин, тканин, органів та систем, що забезпечують пристосування організму до впливу різних факторів.

● ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ'Я – стан психічної сфери людини.

Основу психічного здоров'я становить стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватне регулювання поведінки. Цей стан обумовлюється потребами як біологічного, і соціального характеру, і навіть можливостями їх задоволення. Правильне формування та задоволення базових потреб становить основу нормального психічного здоров'я людини.

● МОРАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я – це комплекс характеристик мотиваційної та потребно-інформаційної основи життєдіяльності людини.

Основу морального компонента здоров'я людини визначає система цінностей, установок та мотивів поведінки індивіда у соціальному середовищі. Цей компонент пов'язаний із загальнолюдськими істинами добра, любові та краси, насамперед внутрішньої. Моральний компонент здоров'я визначається відповідністю характеру життя людини загальнолюдським законам (пр., закон пріоритету розуму над силою: не застосовувати силу там, де можна домогтися розумом).

● Окремо можуть бути виділені такі компоненти здоров'я, як соціальне, репродуктивне, професійне здоров'я тощо.

Розглядаючи види здоров'я, слід зазначити, що у спрощеному (і в той же час узагальнюючому) вигляді можна вважати, що критеріями здоров'я є:

● для фізичного здоров'я – «я можу»;

● для психічного здоров'я – «я хочу»;;

● для морального здоров'я – «я повинен».

Таким чином, можна зробити висновок, що сутність здоров'я – це життєздатність індивіда, його здатність до подолання несприятливих факторів.

Рівень цієї життєздатності, на думку вчених, має визначатися кількісно. У цьому сенсі особливий інтерес представляє кількісна оцінка здоров'я, яку вперше звернув увагу відомий хірург академік Н.М. Амосов. Він писав: «Здоров'я – це максимальна продуктивність органів за збереження якісних меж їх функцій» (Давиденко Д.Н., 2001).

Цілком очевидно, що рівень здоров'я як результат взаємодії з навколишнім середовищем постійно вагається. Здоров'я – це динамічний атрибут життя людини: коли він занедужує, рівень його здоров'я знижується (іноді до нуля, що означає смерть); коли людина одужує, рівень її здоров'я підвищується (проте людина ніколи не досягає досконалого здоров'я).

Розглядаючи взаємовідносини процесів здоров'я та хвороби, слід наголосити на справедливості постулату вітчизняної медицини, яка стверджує, що «абсолютне здоров'я та абсолютна хвороба немислимі – між ними існують різноманітні стани».

У процесі свого розвитку людство дійшло такого рівня організації біосфери, з якої вийшла людина, яку ми називаємо ноосферою. У просторі якої умови життєдіяльності біоценозів (сукупностей біоорганізмів) та людини значно змінилися.

І в процесі розвитку суспільства виникла потреба у формуванні та контролі здоров'я людини. У цьому категорія здоров'я постійно змінюється, як і чинники його ризику.

Тобто, існує тенденція та потреба у структуруванні процесів ноосфери, у тому числі й появі інститутів здоров'я.

У міру такого розвитку відбувалося накопичення знань у різних галузях науки та практичних сферах діяльності людини, пов'язаних з її здоров'ям.

На сьогодні ми можемо виділити такі сфери життєдіяльності людини, пов'язані з організацією здоров'я:

1) Медична;

2) Педагогічна;

3) Культурологічна;

4) Сімейно-родова;

5) Особистісна.

Кожна з цих сфер обумовлена ​​соціально-історичними процесами і має цілу низку власних механізмів формування здоров'я, забезпечених певним обсягом знань та навичок, представлених науково-академічними, культурними та емпіричними знаннями.

Так наприклад:

1) Медичний –– включає:

● Алопатію – цей напрямок науки вважає, що хворобу необхідно пригнічувати, позбавляючись при цьому її синдромів. Дія препарату має обов'язково викликати протилежний ефект. Тобто при жарі слід вживати жарознижувальне, при кашлі - пригнічуюче кашель, і т.д.

● Натуропатія – ґрунтується на натурології:

Людина вийшла з природи і все своє життя проводить у зв'язку з нею.

Натуролог скаже просто: «Вивчайте природу! У нас уже все є, але людство втратило інструкцію, як цим усім користуватися! Потрібно написати її заново».

● Невідкладна допомога/strong> – комплекс заходів медичного характеру, спрямованих на лікування життєзагрозних станів.