Loading...

Навіть під час найтемніших днів є місце для дива.

З нами дива траплялись багато разів за ці два місяці, але одне з найбільших - зустріч з чудовим лікарем Лукіянчуком Валентином Леонідовичем. Абсолютно випадково ми з Макаром, який зовсім не ходив самостійно після операції в жовтні, опинились саме в Кракові .

Так само випадково в Кракові опинився і Валентин Леонідович. Ми не були у нього на прийомі у Києві, але дивом потрапили в Кракові і далі сталось надзвичайне. Система реабілітації, яку розробив Валентин Леонідович виявилась найбільш ефективною за все, що ми пробували раніше. Це справді новаторський підхід, який я відчула і на собі. Після виїзду з України заклинило спину так, що 2 тижні не могла нормально дихати, а лікар поправив спину буквально за 20 хвилин.

За півтора місяці занять Макар повністю ходить самостійно. Проблеми, які ми хотіли вирішити операцією (невдало), зараз допомагає вирішувати система тренувань Валентина Леонідовича. Ми продовжуємо займатись самі по всім рекомендаціям лікаря.

Сміливо можу рекомендувати всім, у кого діти з проблемами опорно-рухової системи, ДЦП, проблеми з ходою, СДВГ, дорослим з проблемами зі спиною. Це те, що справді працює!

Мама Макара,  Ксюша Ч.

https://www.facebook.com/groups/920866064629453/permalink/3953296768053019/

Доброго дня, пише вам мама Колі.

Отримавши величезні результати після пробних занять та першого повноцінного курсу, про які я написала у своєму відгуку на сторінках цієї групи

https://www.facebook.com/groups/920866064629453/permalink/3672015749514457/

У березні цього року ми пройшли другий курс реабілітації за системою "Вольова пластика", розроблений Лукіянчуком Валентином Леонідовичем.

У ході проходження курсу у Колі покращилися координація та синхронізація рухів за рахунок вивчення нових технік та комплексів (комплексу "Координація": першого та другого варіантів, а також дихального комплексу "Мелодія сфер").

Але, найголовніше досягнення після проходження реабілітаційного курсу - це впевненіша та стійкіша ходьба з тростинами "крабики", тепер Коля самостійно ходить на вулиці, а не лише вдома.

Відео додається

Хочу висловити Валентину Леонідовичу безмежну подяку за такі результати!

Валентине Леонідовичу, з нетерпінням чекаємо на ваші курси та нові результати!

Історія, якою я хочу з вами поділитися, розпочалася три роки тому, а точніше – 26.12.2016 року у м. Одеса, в обласному пологовому будинку. У цей день шляхом кесаревого розтину на світ з'явилася наша Марійка на 30-му тижні вагітності з вагою 2 кг. За шкалою Апгара - 0, оскільки вона була вже неживою, синього кольору, кровообігу не було. Їй ввели дві ін'єкції для стимуляції життя та підтримували життєдіяльність її маленького організму за допомогою апаратів. На 6 добу з'явився кровообіг, а на 10 добу дитина вийшла з коми. Нас зняли з ШВЛ, що й дало навантаження, внаслідок якого сталося ВЖК 3-4 ступеня. 1.6 місяці були на ШВЛ і близько 3 місяців були в лікарні. Слава Богу, шунт ставити не знадобилося, рідина по-тихеньку виходила. У 2,6 років знову опинилися у реанімації, де провели 3 тижні. Спостерігалися у невролога Бочарової Тетяни Іванівни, виконували медикаментозні призначення. Коли не перебували у лікарні, робили домашні масажі та проходили сеанси Войта-терапії, що, на жаль, викликало епіготовність. Тільки зараз я розумію, що результатів ці методики практично не давали, а ще й залишили нам такі наслідки як висока епіактивність і судомна готовність. Так у діагнозі Марії (ДЦП, подвійна геміплегія) з'явився ще й епілептичний синдром, з яким ми змушені боротися, приймаючи депакін та кеппра.
Нам пощастило дізнатися про систему «Вольова пластика» від батьків, чиї дітки перебувають у схожому стані та вже отримали позитивні та надійні результати, займаючись за цією системою в Одесі.
Ось у якому стані ми потрапили на благодійний курс: млявість одних м'язів і перенапруженість інших, ручки та ніжки скуті в рухах, Марійка малорухлива, примхлива (на сеансах масажу та Войта-терапії, як правило, плаче), дуже обережна у «спілкуванні» з оточуючими, незнайомі люди її лякають, мало що викликає в неї інтерес, є кілька положень, які не викликають у неї дискомфорт (переважно у мене на руках чи лежачи).
Експерес-курс включав 5 сеансів і те, що я побачила на першому, відразу ж мені сподобалося і викликало довіру до цієї форми реабілітації: «знайомство» з інструктором зайняло кілька хвилин, для цього її не треба було вмовляти і заспокоювати, як завжди , інструктор просто дбайливо взяв її за ручку та здійснював м'які та плавні рухи. Було видно, що це комфортно та приємно. Сеанс розпочався у мене на руках і за кілька хвилин Марія дозволила покласти її на кушетку. Заняття тривало рекордних півгодини (зазвичай ми займалися крізь сльози від сили 15-20 хвилин!), Процес викликав інтерес як у мене, так і у Марії, а по завершенню я взяла її на руки і не могла повірити яка «м'яка» і розслаблена вона була. З наступного сеансу ми вже займалися повноцінно по годині-півтори і це було все також в умовах комфорту, було видно, що дитина відчуває задоволення, виражала вона все це в емоційних і нових звуках, активних рухах все більш розслаблених ручок і ніжок.

Після 5 сеансів благодійного експрес-курсу ми досягли ось яких результатів:
У міру того, як зменшувався гіпертонус, Марія почала виявляти різноманітну активність. Ніжки стали м'якими і вона почала ними рухати, почала в повітрі дуже швидко "бігти", до цього найчастіше вони були напружені та натягнуті, як струночки. Плечовий пояс став рухливим, що звільнило рух рук (почала самостійно торкатися голови, раніше ручки так високо не піднімалися; терти обличчя, очі, ніс; намагається тримати телефон на відстані витягнутих рук, а не як раніше притискати його до обличчя).

Стала дуже ініціативною у руховому плані. Намагається із сторонньою допомогою збирати іграшки в коробку і виявляє до цього інтерес, чого не було раніше. Полюбила, щоб її підкидали в повітрі вгору, щоб хитали за ноги головою вниз, кататися на гойдалці на моїх руках і показує своє захоплення (пищить, сміється). До цього був страх перед будь-якими гойдалками.
Стала більш вимогливою у своїх бажаннях. Тягне головою в той напрямок, куди їй потрібно, або висловлює бажання плачем; якщо зробили, як вона хотіла, то посміхається, якщо ні – починає губи складати трубочкою та плакати; щойно зрозуміли, що їй потрібно – одразу починає посміхатися. Цікавиться всім, що відбувається довкола, любить дивитися, що готується, відкривати кришки на каструлях. Коли мою підлогу, їй обов'язково потрібно взяти швабру в руки та багато іншого. Почала проситися на вулицю і якщо її просто посадити на диван, то обурюватиметься, а якщо одягаємось на вулицю - терпляче чекає.
Раніше вона була маловимогливою і основними вимогами були годування і просто бути поряд, сидіти на руках.
Почала ще краще тримати голову, коли носимо вертикально на руках, і також зміцніла спина. Ще при цьому почала робити позицію “жаби”: розсувати ноги та охоплювати ними мій живіт. До цього такого розведення ніг ніколи не було.
Раніше потрібно було періодично контролювати закидання голови назад, при піднятті за руки зі становища лежачи на спині голову не могла втримати і злегка закидала її. Тепер же, коли беремо на ручки або за ручки, Марійка почала більше групуватися і підтягувати за собою голову.
Коли спить з нами, може прийняти зручну для сну позу: із положення лежачи на спині активно перевертається з боку на бік і рукою намагається дістати до тата чи мами, якщо не дотягується, то докладає зусиль (розгойдується), доки досягне мети.
З'явився харчовий інтерес, особливо, до їжі яку їмо ми, але їй поки не можна: вона тягне на себе тарілку, ловить нашу руку і тягне собі в рот. А раніше байдуже дивилася навіть на свою їжу, коли годували то не відкривала рота.
У Маші став більш усвідомлений погляд і рухи очей стали швидкими, з'явилася реакція на предмети, що рухаються. Дуже уважно вивчає всіх нових людей, і якщо людина їй подобається - починає їй усміхатися і загравати з нею, намагатися доторкнутися до волосся. Раніше вона всіх панічно боялася та інтересу до чужих людей не виявляла.
Хочу зауважити, що загальний стан моєї дитини як фізичний, так і емоційний значно покращився і навіть не дивлячись на те, що після курсу ми сильно перехворіли, зміни все одно збереглися. Я дуже рада, що ми з Марійкою потрапили на цей благодійний курс і я переконалася в тому, що це саме те, що потрібно моїй дитині! Я дуже вдячна команді, яка працювала з моєю донечкою: Лукіянчуком Валентином Леонідовичем, Артуром та Анастасією.

Тетяна С., мама Марійки

17 років тому в моєму житті з'явилася Анюта – моя подружка, моя найближча людина, і чим би я не займалася і куди б я не поїхала, вона завжди зі мною, а з нами наш нерозлучний супутник – Анютин діагноз: спастична диплегія, гіперкінетична форма. Коли Анюті було 6 місяців, я дізналася, що у моєї дівчинки ДЦП і з тих пір ми почали наш нелегкий шлях і нещодавно, у вересні 2019 року (період, коли ми вперше потрапили на курс за системою «Вольова пластика») нарешті , змогли вийти на «доріжку», яка обов'язково призведе до нашої мети – відновлення, одужання та повноцінного життя.

  За ці роки ми багато чого встигли випробувати, звичайно, переважно це були «класичні» методи: масаж, ЛФК, фізіотерапія, басейн, остеопатія, рефлексотерапія, електростимуляція, гідромасаж, гальванізація, сенсорна кімната, метаболічна терапія. У результаті всіх пройдених випробувань щось виявилося безрезультатним, а якісь особливо «вдалі» поєднання процедур не пройшли безвісти, і, в процесі, наш список діагнозів поповнив і епісиндром. На якийсь час довелося вдатися до протиепілептичних препаратів, що так само не позитивно позначилося на стані організму Ані і на деякий період «вибило з колії». Після кількох років затишшя ми все-таки повернулися до процедур, на які сподівалися найбільше. Останні чотири роки ми зупинилися на заняттях ЛФК 2 рази на тиждень, іпотерапією 4 рази на тиждень, і відвідуємо сеанси остеопатії 1 раз на 2 місяці. Але ми, як і раніше, стояли на місці, спостерігалася слабопозитивна динаміка, яка ніяк не виправдовувала витрачених зусиль. Час минав, Анюта дорослішала, а разом з нею «зростали» і всі її проблеми, які дедалі більше посилювалися, перешкоджали розвитку і з кожним днем ​​дедалі помітніше віддаляли нас від мети. У результаті, у свої 17 років Анюта без сторонньої допомоги неспроможна переміщатися, обслуговувати себе у побуті, комунікувати з оточуючими, виконувати довільні дії. Всі ці роки дочка не проходила природні етапи розвитку, тому та активність, яку вона намагається виявляти, незважаючи на всі труднощі, які ускладнюють будь-яке елементарне рухове завдання, мають патологічний характер.

Дізнавшись про Валентина Леонідовича та його авторську систему, ми, не втрачаючи надії, записалися на пробні заняття. З перших занять вже були результати: я відразу помітила, що при ходьбі вона стала «легшою», тобто почала по-іншому розподіляти вагу, раніше наближаючись до дверей Аня розкидала руки по сторонах, що дуже ускладнювало переміщення і виводило її з рівноваги, але після першого заняття ця реакція почала розпадатися і з того часу не поверталася. Декілька днів ми виконували домашні завдання і Аня стала міцно спати і повністю розслаблювати тіло під час сну - раніше завжди спала неспокійно, при найменшому шарудіння проявляла спонтанні рухи, від яких на стіні, до якої примикає її ліжко практично не залишилося шпалер. Так, навіть не приступивши до основного курсу, ми вже відчули ефективність занять. Аня із задоволенням виконувала вправи, її ніхто не розтягував, не змушував ходити з метою навчити ходити, загалом, там не було нічого зі звичних для нас занять із фахівцями. Практично всі завдання ми виконували разом, я ставила питання, намагалася зрозуміти зміст вправи та мету, щоб мати можливість продовжувати заняття вдома. Це був вдалий початок, і ми, без сумніву, приступили до основного курсу. З того моменту, як у Ані почало активно формуватися відчуття власного тіла, вона змінилася. Все почалося з того, що вона стала стійкою у різних положеннях, і згодом це дозволило їй самостійно змінювати пози. Тепер вона, наприклад, може легко поміняти позу сидіння з W в позу лотоса, при цьому не завалюється на бік і тримає рівно спину - раніше вона могла це зробити тільки в моїй присутності і тільки з моєю допомогою. Спонтанні рухи, які вона виявляла як реакцію на переміщення власного тіла чи кінцівки, гучні чи різкі звуки з кожним заняттям стали дедалі менше проявлятися і це відбувається дуже рідко і з низькою інтенсивністю. За рахунок розвитку координації рухи стали більш контрольовані, до виконання яких тепер вона не докладає надмірних зусиль (може торкнутися, погладити, натиснути). У той день, коли Аня змогла сама підняти і опустити руку, я не відразу в це повірила. Але в ході регулярних тренувань і виконання вправ, які включають різні варіанти основних рухів рук, це стало її новим навичкою і вона застосовує цей рух в побуті. До цього руки були не функціональні через гіперкінези, нерівномірний тонус і відсутність опорної функції. Долоні спазмувало при спробі взяти щось і їй дуже важко було відпустити предмет чи мою руку, доводилося розтискати її пальці, тепер таких реакцій рук уже немає. Зараз вона може довше утримувати предмет у руці, перекласти з одного місця в інше (раніше якщо їй треба було перемістити щось, вона це «котила» по поверхні). Аня може самостійно сидіти на табуреті, раніше це було неможливо без сторонньої допомоги, її треба було притримувати і фіксувати руки, зараз вона це робить сама і я з легкістю можу одягти їй взуття, не думаючи про її руки, і навіть намагається самостійно одягнути штани. або шкарпетки. Сидячи зі спущеними ногами, вона може закинути ногу на ногу і сидіти в такому положенні, раніше я про це і подумати не могла. Насамперед її стопи більше нагадували кулачки (торкаючись поверхні вона їх ніби стискала), але поступово вони почали змінювати вигляд, і формувати опорну функцію, сидячи вони не «втікають» з-під неї, а стоячи рівномірніше розподіляють вагу від п'яти до носка. Тіло стало більш розслабленим і керованим, зміни відчуваються в кожному сегменті, в кожній системі організму, м'язи стали більш еластичними, м'якими, в них немає «вузликів», які раніше можна було промацати. Одним із наслідків багаторічних «реабілітацій» стало формування контрактури у правому колінному суглобі, яка супроводжувалася больовими відчуттями. Але на мій подив процес її усунення за рахунок розслаблення та подовження м'язів стегна та гомілки на сеансах «Волева пластика» абсолютно безболісний і я вже бачу перші зміни. Цей позитивний досвід витіснив той страх і недовіру, які Аня раніше відчувала до можливих «розтяжок».
Вона почала промовляти нові слова та звуки, яких раніше в її побуті не було. Стало легше її розуміти, від частини тому, що вона почала все вокалізувати, здебільшого намагатися промовляти те, що вона хоче. Вона сама каже, що в неї з'явилося багато нових відчуттів, яких саме через свій стан вона пояснити не може, але ці відчуття, як вона каже, їй дуже подобаються. Виходить за один курс ми досягли того, чого не вдавалося досягти за всі роки занять у різних напрямках.

Величезна подяка Валентину Леонідовичу за його працю. На нас чекає ще багато роботи, і ми з величезним бажанням чекаємо на наступний курс.

Людмила, мама Анюти

Наш син Давид народився 2010 року на 35 тижні вагітності, недоношеним. Причину передчасних пологів не встановлено. Два перші дні життя провів у пологовому будинку, потім чотири дні в реанімації та через два тижні був виписаний із патології новонароджених додому. Був поставлений на облік до невролога до обласної лікарні, кожні кілька місяців відвідували невролога, виконували призначення, приймали різні препарати для підтримки нервової системи. Проблеми в розвитку дитини помітили вже після року, коли вона не почала ходити в строк - у результаті, кілька кроків вона змогла зробити в 1 рік і сім місяців, але ще тривалий час повзала рачки. Реально ходити потроху почав із двох років, але на дуже маленькі відстані. З трьох років регулярно проходили реабілітації в «Домі з Ангелом» та спостерігалися у генетиків у Харкові, а також у пульмонолога в Одесі. Крім рухових дисфункцій, нас турбувало те, що дитина постійно хворіла на бронхіально-легеневі захворювання, в 4 роки навіть була загроза астми. У 4,5 роки харківськими генетиками було встановлено діагноз мітохондріальної дисфункції, міопатичного синдрому. Наступні п'ять років, нарівні з проблемами рухових дисфункцій, ми лікували різні застуди та їхні наслідки. Банальна нежить завжди викликала ускладнення у вигляді бронхіту або запалення легенів буквально на третій день початку захворювання. У «Домі з Ангелом» ми проходили регулярні курси реабілітації, які допомагали зміцнювати м'язи, а це, у свою чергу, не давало прогресувати атрофії м'язів, яка властива його діагнозу. Можливо, результати були б кращими, якби не наші запалення легень. Вони завжди давали відкати у рухових функціях.
  На наш перший курс «Вольової пластики» ми прийшли до Валентина Леонідовича Лукіянчука у вересні 2019 року з такими основними діагнозами: вторинна мітохондріальна дисфункція, укорочення лівої ноги на 14 мм, співдружня косоокість, що розходиться, порушена коордмнація, гіперлордоз. У Давида була порушена координація рухів, невпевнена і хитка хода, всі рухи дуже напружені, виконував їх ніби "насилу", швидко втомлювався навіть при нетривалій прогулянці, тіло скуте, слабенькі м'язи.

Результати отримані за перший курс:

  За ці півтора-два місяці дитина зміцніла, стала сильнішою фізично, незважаючи на те, що на курс Давид потрапив відразу після чергової застуди і був ще трохи ослаблений, заняття не виснажували його, а навпаки сприяли якнайшвидшому його відновленню. Насамперед, син змінився візуально, за рахунок того, що м'язи стали «наливатись», почав формуватися рельєф і його статура стала більш чоловічою, він додав у вазі, що для нього теж не характерно. Поліпшилося відчуття рівноваги, зокрема він менше розгойдується при ходьбі і з більшою впевненістю спускається сходами. Неозброєним поглядом помітно, що зменшився гіперлордоз поперекового відділу, хоча раніше різні фахівці говорили, що боротися з цією проблемою довго, складно і практично неможливо її вирішити. Рухи стали координованими, вправними, рухові реакції стали своєчасними. Можна було простежити покращення ще під час курсу. У середині курсу Давид став швидше вникати в інструкції завдань, точніше виконувати різні рухові завдання, коли допускав неточність у вправах сам це відчував і намагався виправляти (раніше це було неможливо, оскільки були проблеми зі сприйняттям власного тіла). Асиметрія ніг вже не така виражена. Ліва стопа теж підросла, майже наздогнала праву, це ми помітили за розміром взуття. На огляді у окуліста Давид показав нові результати (зміг прочитати рядок двома очима), покращала координація рухів очей. Також його успіхи та очевидні зміни відзначили фахівці, які раніше займалися з ним і знають його з раннього віку. Уявіть мій подив і радість, коли я побачила позитивний поштовх у розвитку дитини за такий короткий термін!
Зміни відбулися у всіх сферах: він став емоційно більш врівноваженим, почав змінюватися характер, формуватися нові властивості особистості, став наполегливішим і впевненішим, виявляти сміливість, конструктивно обстоювати свої інтереси. Позитивні зміни психічних функцій відразу позначилися на шкільній успішності: почерк став акуратним, став легше засвоювати шкільний матеріал, менше втомлюється під час уроків, ніж раніше, покращилися оцінки і, що дуже важливо, перестав скаржитися на те, що треба багато писати. Вчителька дуже задоволена його успіхами у школі!
  А також мене як маму дуже тішить, що за ці два місяці моя дитина жодного разу не захворіла на простудні захворювання! Незважаючи на те, що паралельно із заняттями з «Вольової пластики» ми щодня відвідували школу і жили активним соціальним життям. Я впевнена, що це все завдяки тим технікам, за якими з Давидом працювали тренери та загартовування, яке нам на початку курсу порекомендував Валентин Леонідович на додаток до решти домашніх завдань.

  Я дуже рада, що син пройшов реабілітаційний курс за системою «Вольової пластики» і дуже вдячна Валентину Леонідовичу, Насті та Артуру за їхню роботу, терпіння та знання, якими вони діляться з нами, батьками!
Бажаю нашим реабілітологам здоров'я, діткам та батькам успіхів у відновленні та всім дякую за відмінну роботу!

Яна Валеріївна, мама Давида

З настанням Нового Року хочу підсумувати результати нашої роботи за системою «Вольова пластика»: вперше на курс до Валентина Леонідовича ми потрапили у травні 2018 року, вже встигли пройти 4 курси і за цей проміжок часу ми досягли тих результатів, до яких, як мені здається, можна було йти роками. Детально про стан Назара до курсу та наші враження про методики можна дізнатися з повного відгуку на сайті, тут просто хочу розповісти про наші досягнення та порадіти цьому разом з Вами.

  У Назарчика ДЦП, подвійна геміплегія, затримка ПМР та на момент початку роботи за системою «Вольова пластика» його стан був відповідним, всі результати, отримані за три роки регулярних реабілітаційних заходів, були втрачені після перенесеної вірусної хвороби. Назарчику було три з половиною роки і на той момент він був скований спастикою, його мучили дистонічні гіперкінези, з промови були тільки звуки. Пройшло 1,5 роки, Назару вже 5 і ось чого ми досягли:

- Раніше Назар міг тільки лежати чи перебувати у мене на руках, і то не кожне становище було для нього зручним через спастику та гіперкінези, його треба було дотримувати, а іноді й фіксувати, щоб він не перекинув сам себе чи не вдарив. Тепер Назар може не тільки «спокійно» лежати - в його арсеналі з'явилося пристойне розмаїття поз, є положення, в які він може перейти без сторонньої допомоги, утримує в них рівновагу, може розслабитися і займатися якими-небудь повсякденними справами (ми можемо з ним їсти, читати книги, грати щоразу в новому положенні);

– руки Назарчика були постійно напружені, координація рухів практично була відсутня, рухи мали спонтанний характер – тепер з кожним курсом гіпертонус значно знижується, руки стають не тільки більш розслабленими, а й функціональними. Це дуже стимулює Назара до активних та довільних рухів. Завдяки програмі четвертого курсу він може за бажанням або проханням зігріти-розігнути, підняти-опустити, тягнути-штовхати, гладити, торкатися чи натискати. А також почав використовувати обидві руки під час виконання будь-яких дій чи грі, хоча довгий час ліва рука його «не слухалася» і навіть заважала. Все частіше застосовує ліву нарівні із правою;

- раніше, навіть у розслабленому стані, лежачи на спині, ніжки були зігнуті в колінах і в тазостегнових суглобах, не торкалися поверхні, а були підняті до живота. На кожному курсі одне з основних завдань - розслабити і подовжити м'язи ніг, завдання непросте, але з кожним курсом ми стаємо все ближчими до його здійснення. На цьому курсі різниця стала найбільш помітною. Зараз вони майже повністю розігнуті в тазостегнових  суглобах і кут розгинання в колінах теж значно збільшився, але для того, щоб він зміг їх нарешті випрямити, ми продовжуємо працювати над розслабленням підколінних, двоголових та литкових м'язів, здаватися не мають наміру. Все проходить не так швидко, зате без болю, без сліз, а із задоволенням;

- Інтелект у Назарчика збережений, але через його загальний стан і постійну напругу, в яких він знаходився в силу свого діагнозу на момент початку роботи, Назарчик тільки почав робити спроби імітувати звуки тварин, розрізняв основні кольори. Після першого курсу з'явилося безліч звуків, почала формуватися мова. Нині можу дозволити собі сказати, що Назарчик почав розмовляти. Він уміє не лише відповідати на запитання, але вже сам ставить їх. Часто ввечері згадуємо пережиті події, де були, що робили, частіше це відбувається з ініціативи Назара. Ми вже граємо у рольові ігри, де мій син є також ініціатором. Наприклад, він бере собі роль мами, а мені дає свою роль, і ми описуємо свої дії, або він - стоматолог, а я - пацієнт. Виглядає все це дуже забавно. Раніше його участь була неможливою. Дуже рада, що в мене тепер є на кого покластися і запитати: "Чи закрила я квартиру, вимкнула праску або що хотіла купити в магазині?" - Назарчик все пам'ятає краще за мене;

- Раніше Назар був дуже схильний до різних простудних і вірусних захворювань, часто хворів, довго відновлювався. Зараз він практично не хворіє, і якщо в холодну пору року починається застуда, то за кілька днів від неї не залишається сліду. Після літнього курсу (після невдалої поїздки в поїзді) ми потрапили до лікарні з високою температурою, це було нелегко, але він дуже швидко відновився, і, головне, що він не мав відкату за результатами і всі вони збереглися;

- і, звичайно ж, Назар дуже підріс і подорослішав, починає виявляти ознаки формування навчальної діяльності: вивчив усі цифри до 10, візуально розпізнає їх, а сам рахувати може до 20, знає майже всі букви, головне, його ніхто не змушує, йому самому цікаво! Співає пісеньку про Антошку, з ритмом, звичайно, ще треба попрацювати, але слова всі знає. Мене дуже тішить його гармонійний розвиток!

Дуже важливо, що у нас як у батьків є можливість відвідувати заняття Батьківської школи, отримувати теоретичні та практичні знання, що дозволяє набагато глибше розуміти особливості стану наших дітей та разом знаходити відповіді на питання, пов'язані з розвитком, відновленням та здоров'ям.
Рада, що вчасно відкрила для себе «Вольову пластику», щиро дякую Валентину Леонідовичу за його працю, знання та безцінний досвід, яким він із задоволенням ділиться з нами. З нетерпінням чекаємо наступного курсу!
А ми з Назарчиком бажаємо всім здоров'я, терпіння та успіхів у всіх починаннях та Новому Році!

Тетяна, мама Назарчика

Хочу поділитись враженнями від пройдених пробних занять (3 сеанси) Вадима за системою «Вольова пластика», автора В. Л. Лукіянчука. Вадиму 1 рік.
Основна Вадюшина проблема на даний момент - це сильні вигинання (дистонічні атаки) та закидання голови. Через закидання у нього затиснуті нервові закінчення в шийному відділі хребта і артерія, через що кисень недостатньо надходить у мозок, що заважає йому повноцінно розвиватися в цілому, він особливо не росте, все що він робить (дихає, спить, їсть, рухається) дається йому важко.
Варто зазначити, що ми займаємося реабілітацією Фельденкрайз і реабілітолог цього методу часто говорить про те, що у Вадима багато навичок і рухів, тобто багато потенціалу, але ці закидання заважають йому їх проявляти, ну я і налаштувалася, що процес позбавлення від вигинів та інших патологічних реакцій буде тривалим.
На мій подив, після 2-х занять у Валентина Леонідовича та відпрацювання деяких вправ вдома, Вадим помітно почав менше вигинатися. Може спокійно і розслаблено лежати на спині кілька хвилин (чого раніше ніколи не було). Вночі він зазвичай засинав із закинутою головою, тепер може й на боці спати рівно.
У нього була виражена спастика, особливо коли його чіпали, рухали, ноги напружувалися. Майже завжди ноги перебували навперейми, через що хірург-ортопед призначив подушку Фрейка для тазових суглобів. Після занять спастика значно пішла, кулачки розслабилися, ноги при дотику не витягуються в струну, а спокійно згинаються, буває не перехрещені, а поряд щиколотками стикаються. Руки вгору підіймаються, раніше їх неможливо було витягнути, вони дерев'яніли і не пускали його далі.
Емоційно Вадим став контактнішим не тільки зі мною, а й з іншими, з сестрами особливо, почав більше гуляти.
Ще мені на першому занятті розповідали, що у багатьох дітей у ході курсу починають прорізатися зуби, як одна з ознак розвитку організму, але я думала, що це не про нас. І що ви вважаєте? Через тиждень і у Вадима прорізаються перші два зуби!
Хочу додати, що для мене цінне те, що мене на заняттях залучають до навчання, показують вправи та техніки, які я можу використовувати вдома з Вадимом як постійну реабілітацію. Так, треба працювати, практикуватися, але так є перспектива того, що я не залежу повністю від реабілітологів, а вчуся більше розуміти, що потрібно моїй дитині.
І хоч у Вадима на даний момент є камінь у нирці, а отже, будь-яка реабілітація є ризиком, при якому камінь може зрушитись, але мені б хотілося продовжити заняття, бо за досягнутими результатами я бачу, що це того варте!

Мама Вадима М.

Про результати четвертого курсу реабілітації дитини Софії М. за методикою Лукіянчука Валентина Леонідовича «Вольова пластика».

Наша Софія народилася у 2015 році на 29 тижні з 3 ступенем недоношеності. Діагноз: "Перинатальна гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку, судомний синдром". Поставлений в Обласній дитячій клінічній лікарні у відділенні Патології новонароджених та недоношених дітей 08.02.2016 року завідувачкою відділення та нашим лікарем Масалигою Мариною Анатоліївною. Далі проходили лікування у місті Київ у дитячій лікарні "Охматдит", звідки було виписано 14.03.2016 року з діагнозом "Перинатальна гіпоксично-ішемічна ураження головного мозку, двостороння вентрикулодилятація, кістозна фаза, судомний синдром".
З 5 до 11 місяців Софії робили масажі.
Оскільки від масажів результату не отримували, за 11 місяців почали відвідувати Одеський благодійний фонд реабілітації дітей-інвалідів "Майбутнє", де нас записали на курс реабілітації, в якому застосовувалися такі методики: масаж, Бобат-терапія, Войта-терапія. Курс не закінчився, тому що у дитини на спині вискочив фурункул. Нам дали виписку та відправили за місцем проживання до неврологічного центру, у виписці зазначено, що дитина після курсу без динаміки. На думку головного лікаря та лікаря Михайленка В.Є. результатів немає.

Стан дитини до роботи за системою "Вольова пластика":

У Софії був підвищений тонус кінцівок, через це при ходьбі завалювалася і падала, могла ходити тільки навшпиньках. Самостійно не могла ходити і навіть боялася, завжди трималася за руку, кульгала на ліву ногу. Були ослаблені м'язи спини, через що вона завжди нахилялася. У дитини була знижена чутливість рук, не розрізняла на дотик текстури та предмети, не могла здійснювати "тонкі" дії, наприклад, м'яти, ламати або кидати предмети. Не розмовляла, дуже рідко говорила "мама", "тато" чи "баба".

Стан дитини після 1 курсу:

У Софії покращилася координація: навчилася ловити і кидати м'яч, намагається перекидатися, навчилася відчувати своє тіло у просторі, добре тримає рівновагу, може самостійно нахилятися та розгинатися. Поліпшилася дрібна моторика: почала малювати, грати у піску, складати конструктор та збирати дрібні предмети. Не боїться самостійно ходити, хода стала впевненішою, почала навіть бігати, почала зникати спастика, тіло стало розслабленим і м'яким, зміцніли м'язи спини. Навчилася самостійно пити із чашки. За час курсу у Софії безболісно прорізалося близько 10 зубів. У дитини покращилися психічні процеси: з'явилося багато нових звуків та "своїх" слів, які вона використовує для спілкування та пояснення з близькими, виявляє нові, раніше не властиві їй емоції, наприклад, обіймає, цілує і гладить маму, соромиться сторонніх, почала виявляти побутові. переваги, стала більш самостійною, слухняною та допитливою. Все перераховане вище було недоступне Софії до занять за системою Валентина Леонідовича.

Стан дитини після 2 курсу:

Усі вміння, отримані під час та після проведення 1 курсу, удосконалилися. Також за рахунок того, що рухи дитини не сковує спастика, з'явилися нові навички, наприклад, Софія навчилася сидіти на вприсядки, навчилася добре сидіти з прямими ніжками та ніжками, звішеними з дивана. Тепер ще краще тримає рівновагу, навіть навчилася кататися на самокаті, стала витриваліша, пішки може долати більш далекі відстані. Контроль над ручками підвищився, почала красивіше малювати і любить це робити. Подорослішала не лише фізично, а й морально. У побуті виявляє самостійність, з'явилися навички самообслуговування, може сама купатися (під наглядом мами), одяг вибирає собі сама, доки не одягає його, але може самостійно роздягатися, навчилася сама їсти і намагається це робити акуратно, прагне допомагати мамі з домашніми справами. Раніше все розкидала, а тепер уміє та збирати. Тішить нас допитливістю, швидко вчиться і добре все запам'ятовує. Навчилася виділяти у предметів загальні ознаки (збирає сортер самостійно, грає у ігри, пов'язані з класифікацією). Підвищилася концентрація уваги: ​​може посидюче і довго збирати конструктор, дивиться мультики від початку до кінця. Стала балакучою, активно комунікує, можна поставити запитання та отримати конкретну відповідь (так чи ні), за допомогою діалогу можна дізнатися, що вона хоче.

Стан дитини після 3 курсу:

На третьому курсі Софія значно просунулась у розвитку та за цей час з'явилося багато нових навичок та умінь. Ручки та ніжки стали м'якими та рухливими, у тілі з'явилася гнучкість та пластичність. Софія стала координованою, рухи стали точними, спритними, почала краще відчувати своє тіло, керувати ним, з'явилася тонка моторика, стала стійкою у вертикальних положеннях. Навчилася закрокувати на сходинку, самостійно забиратися на високі поверхні і так само з легкістю з них спускатися, навчилася перекидатися з моєю допомогою, стрибає на батуті або на місці, тримаючись за опору, стала дуже швидко пересуватися, любить кружляти, навчилася ліпити з пластиліну, малювати і прикрашати дрібні деталі. При ходьбі перестала завалюватися вперед, почала наступати на повну стопу (раніше ходила навшпиньках) і тепер навчилася бігати. Може “врівноважити” себе, навіть якщо несе щось велике в руках, сміливо штовхає м'яч, полюбила гуляти на вулиці, ходити пішки, підніматися сходами (тепер ліфтом практично не користуємося). Навчилася сідати на вприсядки і на горщик, не втрачаючи рівноваги і не падаючи, почала повідомляти, коли хоче в туалет, просить не одягати підгузник, рухи перестали носити спонтанний та імпульсивний характер, стали координованими, впевненими, якщо щось вийшло зробити вперше, дуже радіє цьому й прагне повторити.
Виконує дії, що складаються з кількох послідовних етапів, багато допомагає у домашніх справах, знає послідовність процесів. Стала більш контактною та комунікабельною, емоційно стабільною, дисциплінованою, свідомо виконує елементарні соціальні ритуали, прагне спілкування з іншими дітьми. Виявляє емпатію, збільшився спектр емоції, стала ніжною, врівноваженою. Стрімко розвивається почуття ритму – Софія підспівує пісенькам, танцює в ритм музиці. Поліпшилися якісні параметри всіх психічних функцій: довше концентрує увагу на якомусь занятті і повністю до нього залучається, дивиться повнометражні мультфільми (раніше не могла доглянути навіть короткі ролики) і співчуває героям (сміється з ними і засмучується), запам'ятовує слова віршів, уважно слухає мамині казки і дуже на них чекає перед сном, стала грати іграшками в рольові ігри, виявляючи фантазію в грі, все менше цікавиться іграми на планшеті, віддає перевагу "реальним" розвагам. На кожному курсі у нас прорізаються зубки, дитина набирає у рості та вазі.

Стан дитини після 4 курсу:

Внаслідок проходження 4-го курсу значно підвищилися навички самообслуговування та комунікації, тепер вони практично відповідають її віку. Софійка самостійно виконує складніші побутові завдання: одягається і роздягається сама, може «впоратися» із взуттям на липучках, використовує горщик самостійно, сама готує собі місце для їжі (без прохання приносить свій стілець до столика, відносить тарілку до раковини після їжі). Несподівано приємно чути від своєї дитини: "Дякую мамо! Було дуже смачно".
Під час курсу стався форс-мажор: Софія захворіла, і ми збилися з графіка занять. Незважаючи на це, ми повернулися до занять і для нас була складена індивідуальна програма. Завдяки цьому Софія не тільки досягла всіх вищезгаданих результатів, але й у короткий термін відновилася після хвороби, хоча в лікарні від пережитого стресу вона почала знову ходити навшпиньках, перестала користуватися горщиком (за пару занять ми відновили всі навички).
 У міру того, як тіло Софійки стає сильнішим і керованішим, вона почала осягати все більш складні рухи: може сісти-встати без допомоги рук, коли їздить на своєму дитячому мотоциклі сама регулює швидкість (розганяється і гальмує) і відновлює рівновагу, якщо його втрачає , дуже любить грати з м'ячем, далеко його кидає, намагається потрапляти у ціль, піднімає предмети з підлоги, впевнено стоячи на прямих ногах, не відриваючи п'яти від підлоги. Стала сміливо ходити бордюрами, самостійно піднімаючись на них і спускаючись відпускає мою руку і каже: «Мамо, можна я сама?». Може навіть підніматися сходами, не тримаючись за поручень. Гуляючи на дитячому майданчику, спостерігає за тим, як грають діти, як вони катаються на гойдалках, стрибають і бігають, ніби прагне навчитися цього. Якось попросила показати мене, як я бігаю і намагалася повторити.
Практично всі нові вірші та пісеньки, які вона чує, намагається запам'ятати і потім із задоволенням їх співає, розповідає іграшкам. У спілкуванні використовує складні речення, схиляє слова, змінює інтонацію там, де треба.
Я хочу подякувати Валентину Леонідовичу за чудову методику та чудові результати!

Ми дуже вдячні Валентину Леонідовичу та його команді!!!

Мама Тетяна

Миколайчик народився в 36 тижнів з вагою 2850, 48 см, голівка 34 см. Оцінка за шкалою Апгар: 1 хв. - 2 бали, 5 хв. - 6 балів, 10 хв. - 7 балів, дистрес плода, гіпер-мікст-інфекція (білірубіну - 650), пневмонія, енцефаліт, інфекція сечової системи, білково-енергетична недостатність, вторинна мікроцефалія, субклінічний гіпотиреоз, дисплазія тазастегнових суглобів, лівосторонній синдром тіла. Після виписки з лікарні почали проводити різні консультації, методи, так у лютому-березні 2013 року провели перший курс масажу та ЛФК на базі обласної лікарні, квітень-травень - курс масажу на базі неврологічного відділення у м. Херсон, 20.06.13 проводилась консультація у Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи в м. Київ. Приступи на кшталт інфантильних спазмів з'явилися 18.06.13 року. З 15.07.13 по 13.08.13 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні, отримав курс синактену по 0.1 мг №6, депакін 42 мг, включаючи сироп Кеппра; з 21.02.14 по 9.03.14 перебував на лікуванні та обстеженні у ПДВ ОХМАТДИТ м. Києва; з 10.03.15 по 27.03.15 перебував на лікуванні в Українському НДІ протезування, протезобудування та відновлення працездатності. м. Харків. Отримував масаж та ЛФК за місцем проживання, постійно у місцевому центрі реабілітації дітей з інвалідністю. Результати пройдених курсів лікування та реабілітації практично непомітні, на всіх заняттях був нервовий, плакав і це завдавало більше шкоди, ніж користі.

Стан дитини перед проходженням курсу: дуже спастичні, напружені м'язи у всьому тілі, перехрест ніг у зв'язку з гіпертонусом м'язів, що приводять, і диспалазією тазостегнових суглобів, контрактури колінних суглобів. Коля практично не виявляє емоцій, помітно відстає у розвитку.

Цього року пройшли благодійний експрес-курс (6 сеансів) за системою «Вольова пластика» автора Лукіянчука В.Л. у Новій Каховці. Заняття сподобалися Колі з першого сеансу і він практично відразу займався по 4 години. На всіх заняттях лежав спокійно, розслаблявся, що йому не властиво.
Після проходження благодійного курсу дитина дуже розслабилася, зменшилася спастика, особливо у ніжках. Підколінні м'язи розслабилися, пішли контрактури, і він перестав так сильно згинати ноги в колінах, коли напружується. Розслабилися м'язи внутрішньої поверхні стегна, що дуже тішить, адже попереднє положення ніг посилювало стан тазостегнових суглобів. Зменшилася напруга у всьому тілі загалом, розслабилася шия, покращився контроль голови, сам піднімає її, розглядає предмети на всі боки і може навіть подивитися назад. Якщо раніше Коля виявляв мало емоцій, то зараз став більшим і, в основному, позитивним (може висловити захоплення, такого раніше взагалі не було). Цілком розтиснув кулачки і почав пробувати навпомацки все, що потрапить до рук, почав щипатися. За рахунок того, що ручки розслабилися, перестав їх постійно згинати в ліктях, в колясці став триматися за поперечину. Значно покращав сон.

Від усієї родини хочу подякувати Валентину Леонідовичу та його команді за такі відмінні результати.

Мама Миколи

Катерина народилася 21.01.2016 року в м. Одеса, пологовий будинок №5 шляхом кесаревого розтину на 28 тижні вагітності з вагою 1140г, глибоконедоношеною, внаслідок тотального відшарування плаценти. За шкалою Апгара 1, з поодиноким серцебиттям. Ще в реанімації пологового будинку трапилося ВЖК 3-4 ступеня, внаслідок чого набули гідроцефалію. Понад 2 місяці були на ШВЛ, понад 3 місяці були в лікарні. Після виписки у червні 2016 року нас прооперували та поставили шунт для лікворовідтоку, перед операцією голова стрімко виросла на 10 см. Операція пройшла успішно, шунт зробив свою справу, і голова перестала рости.

В даний час Катюша 3.5 роки. Об'єм голови 52,5 см, об'єм грудної клітки 50,5 см. Вага ~12,5 кг. Зріст приблизно 98 см.

Через деякий час стали на облік до Одеського реабілітаційного центру “Дім з Ангелом”, де нам призначили Войта-терапію та дали список приватних реабілітологів, з якими ми могли б займатися. Невролог тільки не пояснила, чим це може обернутися. По-своєму незнанню, як і всі перелякані батьки таких діток, ми слухали всі рекомендації невролога і намагалися максимально допомогти своїй дитині. Ми займалися Войта-терапією, на якій Катюша дико кричала, а також Бобат-терапією, на якій у Катюші були сильніші істерики, ми ставили голки, ми робили легкі масажі і не дуже легкі, на яких Катюша репетувала. Через крик її змушували піднімати голову, через біль її змушували робити зусилля та робити те, що від неї вимагали. Таким чином ми докричалися до високої епіактивності, з'явилася судомна готовність. Виявили 3 епіочага (на сьогоднішній день залишився один епіочаг у районі великої кісти праворуч). Якогось дня з такою поганою ЕЕГ ми прийшли до нашого невролога в Будинок з Ангелом, на що вона нам сказала - треба давати ПЕПи (протисудомні препарати), хоча судом у нас не було і відправила нас до відомого епілептолога Бочерової Т.І. на консультацію Вона подивилася наші ЕЕГ, нашу дівчинку і сказала нам вирушати додому, що вона забороняє будь-які реабілітації, інакше дограємося до нападів у вигляді судом. Ми послухалися її та скасували всі реабілітації та сиділи з Катюшею вдома кілька місяців. Треба зауважити, що результатів дані методики практично не давали, а в результаті ще й нашкодили, оскільки з'явилася висока епіактивність та судомна готовність.

Справжні результати ми почали отримувати тільки в листопаді-грудні 2017 року на 1 нашому курсі за методикою "Вольова пластика", про що є наш окремий, раніше написаний і знятий на відео, відгук.

У лютому 2018 року подали документи для оформлення інвалідності нашій Катюші. Ось витяг з виписки:

Захворювання (патологічний стан): Внутрішня гідроцефалія у стадії субкомпенсації, наслідок гіпоксично-ішемічної енцефалопатії, недоношеності 4 ст., ВЖК (внутрішньошлуночкові кісти) 4 ст. як маляційно-атрофічного ураження мозку. Вентрикулоперитонеальне шунтування зліва. Спастичний тетрапарез, симптоматична епілепсія. Затримка статомоторного, психомовного розвитку. Враховуючи ступінь обмежень функцій життєдіяльності організму та залежність від постійного стороннього догляду присвоїти категорія “дитина-інвалід підгрупи А”

Даний відгук присвячений нашому 6-му курсу за методикою «Вольова пластика», який проходив з 7 червня до 15 липня 2019 року. Перерва між курсами склала 3,5 місяці. Пройшло 16 занять на цьому курсі.

Стан дитини перед початком 6 курсу за методикою «Вольова пластика» під керівництвом Лукіянчука Валентина Леонідовича, а також інструкторів Анастасії та Артура. Перерва між курсами була досить тривала і деякі м'язи вже почали коротшати через це зникла її звичайна активність, але на курсі ми швиденько все повернули понад те, що було.

Цілі курсу:

1. Поліпшення керованості та контролю рук. Прибрати гіперкінези під час виконання будь-яких дій руками. Від різких рухів перейти до плавних.

2. Звільнення пальців рук та інтеграція хапального рефлексу. Домогтися вольового контролю над діями «схопити-відпустити»

3. Збільшити функціональні діапазони рук у плечовому поясі (прибрати тонус з найширшого м'яза спини і м'яза підстіння).

4. Підготовка опорної функції рук як етап підготовки до переворотів та повзання.

5. Загальнозміцнювальні та розвиваючі техніки на тканинному рівні для всіх ділянок тіла.

Навички, які набула Катюша під час курсу та після нього (дата написання відгуку 14.08.2019).

1. Стало: На цьому курсі багато часу було приділено ручкам, підостним м'язам, найширшим м'язам спини, двоголовим стегнам та іншим. Катюша стала активніше використовувати ручки, робить захоплення зверху на великих іграшках, все частіше і краще розкриває долоню.
Після 2-3-х захоплень м'язи втрачали контроль і затискалися в спастичні кулачки. Потрібно було розслаблюватися для повторного захоплення.

2. Стало: Збільшився функціональний об'єм рук у положенні на животі, що дозволяє перейти до більш складних рухів, у тому числі спроб перевороту.
Було: Значне обмеження керованості рук. Вкрай складне або утруднене їх використання при спробі перевороту або повзання

3. Стало: Багато відпрацьовували на курсі "Дай" - "На", що в нас стало виходити все краще і краще. З сторонньою допомогою граємо у складання іграшок у коробку.
Після кількох спроб руки затискалися в гіперкінезах і продовжувати без розслаблення було неможливо.

4. Стало: Активно перегортає сторінки книжок, коли читаємо книжки. Виявляє до цього великий інтерес та ентузіазм.
Було: Рівень контролю рук та захоплення, не дозволяв виконувати такий рівень дії.

5. Стало: Полюбила кататися на гойдалці, сидячи на бабусі.
Було: До цього був страх до будь-яких гойдалок.

6. Стало: Стала більш вимогливою у своїх бажаннях. Постійно каже: «Треба», що означає, що вона має в чомусь потребу, ведемо діалог, уточнюємо, що саме хоче.
Було: Була маловимогливою, основною вимогою була вимога годування та казок.

7. Стало: Практично не тримаємо їй голову, коли вертикально носимо на руках, так як у нас значно краще стало утримання голови, контроль її і зміцніла спина.
Було: За будь-якого переміщення потрібно було стежити за перекиданням голови назад. Тому що все ще могла втратити контроль.

8. Стало: На курсі та після курсу носимо її «жабою» (розсуває ноги та охоплює тулуб), дуже добре зараз розробилися аддуктори!
Було: Функціональний діапазон м'язів аддукторів стегна періодично, залежно від стану, не дозволяв обхопити тулуб дорослого.

9. Стало: Коли беремо на ручки або за ручки, то Катюша почала більше групуватися і підтягувати за собою голову. При цьому ми можемо їй підказати "Голову вперед!" і вона контролює свою голову, що дозволяє взяти її на руки без підтримки голови.
Було: При піднятті за руки зі спини голову не могла втримати і трохи закидала назад.

10. Стало: Активно виконує перевороти з живота на спину. Їй це дається все легше та веселіше!
Спостерігалася спастичність у тулубі, що не дозволяло виконати ротаційні рухи, а так само ресинхронізація в рухах рук і ніг. Така неузгодженість не дозволяла докласти спільних зусиль до спільного вектора та виконати переворот.

11. Стало: у положенні «лежачи на бочку» поводиться активніше. Перебирає ніжками, згортається калачиком. Може виконувати локальні дотягування до іграшок. Поки що без повзання.
Було: У положенні "на боці" намагалася маніпулювати тільки руками, при випадковому перевороті на спину або живіт не могла повернутися назад у становище "на бік". Елементів дотягування не було.

12. Стало: Усі реакції стали швидше. Швидше відповідає на питання, більше намагається вести діалог, окорухові реакції краще.
Було: Реакції були повільнішими. Після питання потрібно було надати більше часу на обмірковування та спробу відповісти. І якщо наступне питання звучало, не давши відповісти на попереднє, сильно засмучував і змушував нервувати.

13. Стало: змінилася реакція на домашнього кота. Стала виявляти інтерес і поменшало побоювання до нього.
Було: Близька присутність кота викликала побоювання та занепокоєння. Не було бажання до нього доторкнутися.

14. Стало: Більше почала працювати мовою. Постійно з ним працює, пробуючи нові звуки і часто стала наспівувати або використовувати як мову «ле-ле-ле», вона може це повторювати за мною або як прохання використовувати. Наприклад, «тато, ле-ле-ле», що означає, що вона хоче, щоб тато заспівав пісеньку.

15. Стало: Виявився інтерес до дорослої їжі. Почала цікавитися різноманітністю у смаках. Дозріли на жування твердої їжі. Поки почали з кукурудзяних паличок.
Було: тільки солодка молочна каша була у пріоритеті, і навіть легкі солодкуваті овочі поїдала з небажанням.

16. Стало: На тканинному рівні, тіло стало відчуватися розслабленим, але водночас контрольованим.
Було: надмірно напруженим у звичайному стані та м'яко-млявим при втомі.

17. Стало: Із задоволенням та захопленням відвідуємо басейн. Подобається пірнати на короткий час (1-2 сек). Є ще невелика напруга у воді та гіперкінези, але видно тенденцію до освоєння, розслаблення та поліпшення контролю тіла у воді.
Було: Страх великих обсягів води. Страх при зануренні в не теплу та незвичну температуру води (як удома у ванній).

18. Стало: Після загартовування, без страху почала занурюватися в прохолодну воду. Менше почала мерзнути у нетеплій воді. Поліпшилася загальна терморегуляція тіла.
Відносно низькі температури води в басейні або ванній (30-32 градуси) викликали м'язові контрактури по всьому тілу і напад страху.

19. Стало: Із задоволенням почала митися під струменями душової лійки.
Було: Лякав шум від душу, а також було дуже неприємне відчуття від душових струменів на тілі. Неможливо було миттєво ополоснути під струменями води. Викликало страх і плач.

Ми безмежно вдячні Валентину Леонідовичу за його методику – результат самовідданої праці. А головне - кардинально новий погляд і підхід у реабілітації, який дав нам чіткі орієнтири у такій скрутній справі, як відновлення дитини з тяжкою травмою мозку.

Мама Каті

Саша народився на 35 тижні Маса тіла – 2630 грам, зріст – 51см, 07.2017

Безводний період 11 годин. Стимуляція родової діяльності. За шкалою АПГАР 7/7.

Одразу після народження під апаратом сипап, за кілька годин перевели на ШВЛ. З пологового будинку дитину перевезли до дитячої обласної лікарні, у відділенні реанімації з діагнозом: неонатальна аспірація навколоплідних вод, неонатальна церебральна ішемія. Дихальна недостатність 3 ступеня, серцева недостатність 1 ст. Внутрішньочерепний крововилив.

Діагноз у реанімації: гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, синдром гноблення. ПВЛ. Внутрішня гідроцефалія. Судомний синдром.

17 днів ШВЛ

Проведено обстеження, проходив медикаментозне лікування. Після виписки було оглянуто фахівцями з ОДКБ м. Запоріжжя: неврологом, окулістом, кардіологом, нейрохірургом.

Проведено КТ головного мозку, висновок: "КТ ознаки сполученої гідроцефалії, анізовентрикулії".

Після виписки з лікарні проходив лікування медпрепаратами, а також масажі, лікувальну гімнастику з 2 місяців щомісяця. У перший рік регулярне відвідування остеопату раз на 3 тижні. Проходили реабілітацію у міжнародній клініці Козявкіна; бобат-терапію, мікрокінезіотерапію, пробували заняття за методом Фельденкрайз. Після пройдених заходів дитина стала на карачки, поповзла, стала біля опори (у опори стає патологічно).

У 1.9 г в ОХМАТДИТ поставлений діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, затримка психомоторного розвитку. Супутній діагноз: косоокість, що сходиться ОІ.

26.05. 19 г розпочали експрес-курс у Валентина Леонідовича з вольової пластики.

На початок курсу у дитини гіпертонус м'язів рук та ніг, почуття рівноваги та відчуття власного тіла порушено. Повзає рачки, встає біля опори, але не впевнено і часто падає, не вміє групуватися. Сидіти може по-турецьки, якщо посадити.

Наші результати після благодійного експрес-курсу (5 сеансів): відразу після першого сеансу у дитини знизився гіпертонус ніг. Перший сеанс мав тривалість 2 години, Сашко відразу дуже вередував, як тільки зрозумів, що йому не завдають біль заспокоївся і пролежав інші сеанси спокійно, хоч на інших заняттях, як правило, відчував дискомфорт і більше години не витримував. Згодом вийшли на 3.5 години, що для нас рекордно. Збільшилася свобода рухів у суглобах ніг, м'язи розслабилися настільки, що в положенні лежачи на спині можна підняти пряму ногу вгору під кутом 90 градусів, раніше кут був 70. Процес усунення м'язових укорочень не викликав дискомфорту і, тим більше, больових відчуттів у дитини. Значно розслабилися кисті, рідше затискає великий пальчик у кулачок, став самостійно захоплювати дрібні предмети. При падінні почав групуватися, намагається притиснутись підборіддям до грудей, щоб не вдарити голову. Поліпшилася координація рухів, почали формуватися довільні рухи (краще кидати предмети). Краще пережовує їжу. Став більш кмітливішим.

Хочу висловити Валентину Леонідовичу та його фахівцям подяку за працю та можливість познайомитись із системою «Вольова пластика», яка показала нам іншу систему реабілітації без сліз, болю та шкоди для організму, а найголовніше навчили мам слухати своїх дітей та допомагати.

Мама Сашка

Відгук про результати благодійного експрес-курсу за методикою Лукіянчука Валентина Леонідовича «Вольова пластика»

Андрій Н., 08.2012 р.н.

Народився на 28 тижні з вагою 1,3 кг і зростом 37 см, за Апгар - 4/6 балів. Перший із двійнят. На момент народження, стан дитини важкий, заінтубований у пологовому залі та переведений на ШВЛ. На 9 добу переведено до відділення реанімації. ШВЛ з 26.08 по 06.09, з 27.09 по 12.10, з 21.10 по 23.11, оскільки були зупинки дихання 27.09 та 21.10. Наявність правосторонньої та лівосторонньої пневмонії та ринопатії недоношених активної фази. Перебував у відділенні недоношених до 31.12.12. Виписано з діагнозом ПІВК 3 ст. 2-х сторін у стадії сонації ліквору, гіпоксично-геморагічне ураження ЦНС. Компенсована внутрішня та зовнішня нормотензивна гідроцефалія.

У рік та місяць встановлено інвалідність першої групи з діагнозом ДЦП, спастичний тетрапарез із стійкими тяжкими руховими порушеннями, груба затримка психомовного розвитку.

До 3-х років проходили курси реабілітацій у неврологічному відділенні Дитячої Обласної лікарні м. Херсона. Також проходили реабілітації у центрах м.Нікольова, м.Одеси, м.Києва. За час реабілітації почали тримати голову, повзати по-пластунськи, сидіти за допомогою, говорити. Але навантаження від реабілітації та лікування викликало судомний синдром, що звело всі результати нанівець.

До вступу на пробний курс: ледве повзає по-пластунськи, з підібганою правою рукою і прямою правою ногою (через посилену спастику в правій частині тіла); руки та ноги розгинаються цілком рідко або при сильному зовнішньому впливі; ледь сидить з підтримкою, із заваленою головою убік; перевертається зі спини на живіт (патологічно); пальці на руках і ногах часто підібгані, захоплення ручками виконує кількома пальцями і утримує предмет не більше кількох секунд; ступні вивернуті.

Насилу дався тільки перший сеанс, тільки через те, що раніше ми не відвідували заняття з такою тривалістю (одне заняття триває 2-3 години мінімум). Але це був приємний досвід: дитину не змушували насильно щось робити і вже до другого заняття йому самому почали приносити задоволення вправи та спілкування з інструктором.

За період благодійного експрес-курс (5 занять) значно зменшилася спастика у кінцівках, тіло стало м'яким, пружним, особливо у розслабленому стані. Краще стали випрямлятися ніжки в колінах, зокрема через значне подовження за рахунок розслаблення двоголових м'язів стегна (вони були вкорочені і обмежували свободу рухів ніг). Розслабилися згиначі рук, починаючи з пальчиків. Дедалі рідше стискає долоні в кулачки, став самостійно, частіше й легше захоплювати предмети руками. Також з'явилася керованість рук, що дозволило дитині впевненіше повзати і лежачи на животі спиратися на лікті і навіть на прямі руки (чого раніше не було). Частіше й легше став перевертатися зі спини на живіт. Зміцнилися м'язи спини, впевненіше став сидіти з підтримкою, рівніше і довше тримати голову. Пальці на ногах частіше розслаблені, значно вирівнялися ступні, що сприяє формуванню упору на ніжки. Велике дякую Валентину Леонідовичу за такі результати, і окрема подяка за індивідуальний підхід та любов до кожної дитини.

Мати Андрія М.

м. Таврійськ

Відгук про благодійний курс реабілітації дитини Костогриз Данило за системою «Вольова пластика»

Дані дитини: Данило К., 09.2006

Народився на 29 тижні вагітності, на 7-й день переведений до обласної реанімації, через 2 тижні переведений у відділення недоношених. У 2 місяці виписано додому з діагнозом: «Поразка ЦНС, Гідроцефальний синдром». До 2 років кожні 3 місяці реабілітація в обласній лікарні та потім діагноз: «ДЦП, спастичний тетрапарез». Після цього було багато традиційних та нетрадиційних реабілітацій. Багато разів були у «Майбутнє» Одеса, «Хаджибей» Одеса, Євпаторія «МінОборони», Київ «Самотужки» та «Пріоритет». Постійні курси масажу, ЛФК, остеопат, акупунктура, логопед, дефектолог, парафін, езакерит, грязетерапія, апаратна терапія і т.д. Їздили за різними нетрадиційними методиками в Україні. Щось із цього давало результат, щось ні. Син навчився пересуватися рачки і трохи навколішки, керувати руками. Майже всі заняття викликали істерики у дитини, потім почав терпіти біль.

Стан дитини на початок реабілітації.

На курс ми прийшли у 12 років. З діагнозом ДЦП, спастична диплегія та супутні. Даня міг переставляти ноги, якщо тримати його під руки, трохи ходити на колінах. Інтелект збережено. Ноги через спастику сильно зігнуті в колінах, при «Ході» тримає зігнутими та напруженими так само й руки. Тіло завжди напружене. Коли сидить завалюється ліворуч.

Результати після пройденого курсу.

Відразу після першого заняття, за словами сина, йому легше почало керувати ногами, переставляти їх. Він почав їх краще відчувати. Всі заняття проходили без болю, що дуже йому сподобалося.
Після благодійного експрес-курсу (тривалість 7 занять) у Дані значно розслабилося все тіло, вирівнялася спина, почав зменшуватися кут патологічного кіфозу, практично повністю перестав завалюватися вліво, лежачи видно наскільки розслабилися м'язи ніг, збільшився кут розведення в тазостегнових суглобах та кут розгинання. колінних більш як на 25 градусів. Змінилася сама структура м'язів - вони стали м'які, еластичні, за рахунок чого кінцівки стали рухливішими. Навчився ворушити плечима та опускати голову, за рахунок зменшення гіпертонусу. Раніше вона трохи нахилилася праворуч, а ворушити плечима просто не виходило. З'явився добрий апетит.

Також Валентин Леонідович дав дуже багато корисної інформації за методиками, які ми продовжуємо використовувати для реабілітації нашого сина.

Дуже дякую Валентину Леонідовичу за те, що дає шанс на відновлення нашим дітям.

Мама Данила К.

Відгук про результати благодійного експрес-курсу за методикою Лукіянчука Валентина Леонідовича "Вольова пластика"

Дитина: Єгор О. 01.2017р.н.

Народився на 42 тижні вагітності шляхом ургентного кесаревого розтину, з пологового будинку переведений у реанімацію, де шість діб перебував під ШВЛ. Потім був переведений у відділення патології новонароджених на лікування пневмонії. Виписаний з діагнозом: компенсована гідроцифалія, спастичний тетрапарез. До року спостерігалися в обласній дитячій лікарні, потім займались Війта-терапією в Одесі, ЛФК, масажем, проходили медикаментозне лікування. Особливо помітної динаміки немає. На заняттях сильно плакав, інтересу не виявляв, помітних результатів немає, було тимчасове розслаблення рук.

Стан дитини до початку реабілітації за системою "Вольова пластика": Дитина не перевертається, не сидить, порушена координація, сильний тонус кінцівок. Рухова та психічна активність не відповідає хронологічному віку.

Стан дитини під час курсу:
З першого ж сеансу став спокійнішим, трохи вередував, але оскільки використовувані техніки кардинально відрізняються від класичної реабілітації, до якої ми вдавалися раніше, вже на 2-3 сеансі Єгор почував себе комфортно. Дуже втішив той факт, що автор не вітає жорстких технік і не використовує їх у своїй методиці. Інструктор під час сеансу орієнтується на стан та реакції дитини, створює у рухах умови комфорту і, тим більше, не робить нічого, що може принести неприємні відчуття чи біль.
  Під час курсу почав виявляти інтерес до навколишніх предметів, людей, обстановки.
 Результати після благодійного експрес-курсу (6 сеансів):

 Знизився тонус рук, за рахунок цього збільшився обсяг рухів, став виявляти самостійні спроби перевернутися на живіт. Помітили стрибок у психоемоційному розвитку, став йти на контакт із дітьми та дорослими (до цього не виявляв інтерес), почав видавати нові звуки.
 Я дуже задоволена методикою, яка дає моїй дитині позитивну динаміку навіть за такий короткий період. Висловлюю подяку автору системи "Вольова пластика" Лукіянчуку Валентину Леонідовичу за працю та старання.
 

Мама Юлія

Відгук про результати благодійного експрес-курсу за методикою Лукіянчука Валентина Леонідовича «Вольова пластика»

Олександр К., 07.2017 р.н.

Дитина народилася на 35 тижні. Маса тіла – 2630 грам, зріст – 51 см.

Безводний період 11 годин. Стимуляція родової діяльності. За шкалою АПГАР 7/7.

Одразу після народження під апаратом сипап, за кілька годин перевели на ШВЛ. З пологового будинку дитину перевезли до дитячої обласної лікарні, у відділенні реанімації з діагнозом: неонатальна аспірація навколоплідних вод, неонатальна церебральна ішемія. Дихальна недостатність 3 ступеня, серцева недостатність 1 ст. Внутрішньочерепний крововилив.

Діагноз у реанімації: гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, синдром гноблення. ПВЛ. Внутрішня гідроцефалія. Судомний синдром.

17 днів ШВЛ

Проведено обстеження, проходив медикаментозне лікування. Після виписки було оглянуто фахівцями з ОДКБ м. Запоріжжя: неврологом, окулістом, кардіологом, нейрохірургом.

Проведено КТ головного мозку, висновок: "КТ ознаки сполученої гідроцефалії, анізовентрикулії".

Після виписки з лікарні проходив лікування медпрепаратами, а також масажі, лікувальну гімнастику з 2 місяців життя щомісяця. У перший рік регулярне відвідування остеопату раз на 3 тижні. Проходили реабілітацію у міжнародній клініці Козявкіна; бобат-терапію, мікрокінезіотерапію, пробували заняття за методом Фельденкрайз. Після пройдених заходів дитина стала на карачки, поповзла, стала біля опори (у опори стає патологічно).

У 1.9 г в ОХМАТДИТ поставлений діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, затримка психомоторного розвитку. Супутній діагноз: косоокість ОІ, що сходить.

26.05.19 р розпочали експрес-курс у Валентина Леонідовича з вольової пластики.

На початок курсу у дитини гіпертонус м'язів рук та ніг, почуття рівноваги та відчуття власного тіла порушено. Повзає рачки, встає біля опори, але не впевнено і часто падає, не вміє групуватися. Сидіти може турецькою, якщо посадити.

    Наші результати після благодійного експрес-курсу (5 сеансів): відразу після першого сеансу у дитини знизився гіпертонус ніг. Перший сеанс мав тривалість 2 години, Сашко відразу дуже вередував, але, як тільки зрозумів, що йому не завдають біль заспокоївся і пролежав інші сеанси спокійно, хоч на інших заняттях, як правило, відчував дискомфорт і довше за годину не витримував. Згодом вийшли на 3.5 години, що для нас рекордно. Збільшилася свобода рухів у суглобах ніг, м'язи розслабилися настільки, що в положенні лежачи на спині можна підняти пряму ногу вгору під кутом 90 градусів, раніше кут був 70. Процес усунення м'язових укорочень не викликав дискомфорту і, тим більше, больових відчуттів у дитини. Значно розслабилися кисті, рідше затискає великий пальчик у кулачок, став самостійно захоплювати дрібні предмети. При падінні почав групуватися, намагається притиснутись підборіддям до грудей, щоб не вдарити голову. Поліпшилася координація рухів, почали формуватися довільні рухи (краще кидати предмети). Краще пережовує їжу. Став більш кмітливішим.

Хочу висловити Валентину Леонідовичу та його фахівцям подяку за працю та можливість познайомитись із системою «Вольова пластика», яка показала нам іншу систему реабілітації без сліз, болю та шкоди для організму, а найголовніше навчили мам слухати своїх дітей та допомагати.

Мама Марина

Відгук про проміжний курс реабілітації дитини Гаврило Н. за системою Лукіянчука Валентина Леонідовича «Вольова пластика»

Дані дитини: Гавриїл Н., 03.2013 року народження.

Перша вагітність, перші пологи, другий з двійнят, народився на 32-му тижні з вагою 1800, ножне передлежання. За шкалою Апгар 4-5. Після пологів 11 днів реанімації, їх 5 днів на ШВЛ. Після реанімації переведені до Охматдиту у відділення неонтології на виходжування. В Охматдиті протягом трьох тижнів були на CPAP, оскільки були прояви апное. Виписано через два місяці з діагнозом ВЖК 2 ступеня ознаки ПВЛ.

Після виписки розпочалися нескінченні обстеження, масажі курсами, басейн, реабілітації у центрах (за другі півроку життя пройшли 5 курсів у клініці Козявкіна).

На рік нам поставили діагноз – ДЦП, спастична диплегія. GMFCS IV рівня.

З тих пір ми пройшли практично всі можливі реабілітаційні центри в Україні: 4 курси реабілітації в центрі Мартинюка, 7 курсів у клініці Козявкіна, 8 курсів у центрі реабілітації «Вільний рух», рік займалися з інструктором за методикою Сандакова, аптотерапія, акупунктура поодинокі курси у державних центрах. Всі ці курси постійно підкріплювалися домашніми заняттями з інструктором з ЛФК, заняттями в басейні, логопедом та психологом. У 1,7 року за рекомендацією невролога та ортопеда пройшли курс Диспорт-терапії. Сказати, що нам це все не допомогло, не можу, але результати яких ми досягли (не набагато краще голову тримали, трохи впевненіше спину, почали трохи розмовляти, вставати на лікті та спиратися на передпліччя) не давали нам чіткого розуміння та напряму руху до якіснішого життя.

На момент вступу до Валентина Леонідовича Лукіянчука на курс Гаврюша:

- сидів із круглою спиною біля опори недовго;

- перевертався насилу та блоками (спочатку на бік, потім із зусиллям на живіт);

- трохи повзав по-пластунськи;

- невпевнено тримав голову;

- почалося формування контрактур колінних та гомілковостопних суглобів.

Навесні 2019 року я дізналася, що Валентин Леонідович проводить благодійний курс у Києві та, нічого не знаючи ні про нього, ні про його методику, записалася. Після благодійно ми потрапили на експрес курс із 10 занять. На мій подив, крім того, що методика безболісна, що немало важливо для нашої стресостійкості як мам, так вона ще й на стільки ефективна і заснована на фізіологічних можливостях, що не досягти успіху просто неможливо. На моїх очах у Гаврюші почали з'являтися рухи руками, які він раніше не міг і не намагався робити (підняти і простягнути мені руки, наприклад, щоб я його взяла, було чимось неймовірним). Всі нові рухи давалися йому з такою легкістю, ніби він їх і раніше вмів. Після проходження всього 10 занять ноги у Гаврюші розслабилися, а також робота суглобів (колінних і гомілковостопних) покращилася, він зміг їх вирівняти повністю, став самостійно робити розгинальні/згинальні рухи, перестав так тягнути носочки в положенні лежачи. Формування контрактур зупинилося. Вже при проходженні Гаврюша зміг просидіти з опорою лише на руки понад 10 хв, при цьому він не був зосереджений на тому, щоб не впасти, а спокійно дивився мультик, то розмовляв зі мною та братом. Окремо хочу відзначити, наскільки методика впливає на весь організм. З року ми зіткнулися з проблемою кишечника, дитина через малу рухливість страждала на закрепи, що часто призводило до слабкості та хворобливого стану. Що ми тільки не робили, змінювали раціон, вводили БАДи та різні вітаміни, нічого не давало довгострокового ефекту. Після занять за методикою Вольова пластика організм став поводитися зовсім інакше, нормалізувалося випорожнення, і Гаврюша нарешті почав проситися в туалет. Для нас це було дуже велике досягнення.

Хочу окремо висловити свою подяку Валентину Леонідовичу за його бажання та можливість не лише допомагати нашим дітям, а й ділитися з мамами знаннями, які потім ми застосовуємо у звичайному житті при взаємодії з дитиною. Це ковток свіжого повітря серед тих, хто «нічого не знаючих доморослих фахівців цієї області». Я завжди знала, що до моєї дитини просто потрібно підібрати «ключик» і, тоді, розвиток піде своєю чергою. Так ось ми цей ключик, безперечно, знайшли.

Мама Гавриїла Н.

Єсенія народилася у травні 2016 року шляхом кесаревого розтину на 34-35 тижні. За шкалою Апгар 7-7 балів, вага – 2200 кг. Переведено в реанімацію за рахунок недоношеності та синдрому дихальних розладів. У реанімації перебувала 4 дні, після переведена у відділення недоношених. Отримувала лікування: антибіотики, інфузійна терапія, імунокореція, антигеморагічна корекція та інші на підставі поставлених діагнозів. При виписці діагнози – внутрішньоутробна інфекція, анемія недоношених, відкрите овальне вікно 0,4 см, пролонгована жовтяниця, післязапальна гідроцефалія, ураження ЦНС.

На момент наших занять за методикою «Вольова пластика» основний діагноз оклюзійна багаторівнева гідроцефалія, судомний синдром, синдром м'язової гіпотонії, затримка всіх видів розвитку, стоїть шунт. До проходження реабілітації за даним методом, відвідували остеопата, кінезіолога, пройшли курс занять за методом Аннат Боніель та JKA, курс реабілітації за методом БФМ, дома на постійній основі займалися за методом БФМ та використовували заняття з програми інтелектуального розвитку за Доманом.

Стан Єсенії перед тим, як ми потрапили на перше заняття за методом «Вольова пластика»:

- не тримає голову, не сидить, не перевертається;

- праву руку не використовує, кінцівки перенапружені;

- інтерес до іграшок не виявляє, лише до дитячих мелодій та казок, за іграшками стежить рідко;

- подобаються картки Домана, але увагу тримає недовго;

- рідко посміхається, усмішка найчастіше на різкі чи несподівані звуки;

- у дитячому кріслі та в колясці напівлежачи може бути недовго, втомлюється. В основному лежить;

- їсть блендовану їжу;

- на оточуючих не звертає уваги, висловлює невдоволення криком, дуже тривожна та чутлива до дотиків та переміщень;

- смокче соску, може лівою рукою витягнути соску з рота і рідко покласти назад.

На момент написання відгуку, Єсенія відвідала два проміжні курси занять з інструктором Анастасією, пробні заняття та повний курс за методом «Вольова пластика»

Результати після проходження реабілітації:

- виявляє інтерес до іграшок, стежить за ними, але бере в руки поки що улюблену іграшку.

- Утримує увагу і отримує величезне задоволення від перегляду карток по Доману, дитячих книг з картинками та музичних книг.

- Почала виявляти інтерес до мультфільмів, вдивляється в екран і утримує увагу.

- У візку їздить напівлежачи або сидячи, все розглядає, виявляє увагу до навколишнього світу, реагує посмішкою на предмети, що сподобалися, людей, відповідає посмішкою на посмішку, сміється.

- На прохання дати руку, дає ліву ручку, але й одразу її забирає.

- Свідоміша, активніша в емоційному плані, з'явилися переваги (полюбила їздити в машині, завжди радіє коли розуміє, що належить кудись їхати)

- Намагається тримати голову, коли тримаєш її на руках

- Їсть не блендовану їжу, почала пити воду.

- Ніжки, ручки більш розслаблені: довільно піднімає руки вище за голову, все мацає навколо себе, практично не натягує носочки, часто змінює положення ніг.

- З'явилося багато звуків, часто наслідує якісь мелодії, може вимагати щось за допомогою звуку.

- Додала у вазі і зрості, одяг який довго був «якраз» різко став маленьким, стало краще рости волосся.

- Почала йти підвищена сенсорна чутливість: дозволяє себе торкатися і переміщати і тепер не тільки мамі.

- Подорослішала, з'явилася можливість залишити ненадовго з бабусею, дідусем, татом.

- З'явилася різноманітна міміка, змінилися риси обличчя.

Єсю просто не впізнати, зараз вона абсолютно інша дитина! Це важко не помітити. Ми дуже раді.

 За ці зміни ми дуже вдячні Валентину Леонідовичу, за те, що він прислухається до думки та спостережень батьків, підказує, ділитися своїми знаннями і прислухається до самої дитини, що дуже важливо для нас. Дякуємо всій команді за знання, досвід та Вашу цінну працю.

Відгук про третій курс реабілітації дитини Нікі за системою Лукіянчука Валентина Леонідовича "Вольова пластика"

Наша дитина народилася на 41 тижні вагітності, з пологового будинку переведена до реанімації ГДБ ім. Б. Я. Резніка. Шість діб перебувала під ШВЛ. Потім була переведена до стаціонару для подальшого лікування пневмонії. Виписано з діагнозом: Центральна лейкомоляція, синдром рухових порушень (спастичний синдром SD). У 8 місяців лікування в стаціонарі Одеська ОДБ, там був поставлений остаточний діагноз: Затримка психомоторного розвитку, спастичний синдром з контрактурами ТСС, внаслідок гіпоксично-травматичного ураження ЦНС. Протягом 1,5 років займалися Войта-терапією, ЛФК, масажем, проходили медикаментозне лікування, пройшли три курси акупунктури. Особливо помітної динаміки після цих заходів немає. На заняттях сильно плакала та інтересу не виявляла. Після цього була консультація та реабілітація в Одеському обласному благодійному центрі "Майбутнє".

Стан дитини до початку реабілітації за системою «Вольова пластика»:

На курс ми з Нікою прийшли в 1 рік та 9 місяців. Дитина на той момент не могла вільно рухатися, у зв'язку з важкою спастикою всіх кінцівок. Лежачи на животі Ніка не намагалася повзати, не переверталася зі спинки на животик, її розвиток, загалом, не відповідав віковим нормам. Не було захоплення ручками та зведення рук на середню лінію, права рука завжди була затиснута в кулачок, навіть під час сну.
       
Результати після першого пройденого курсу:
Вже після кількох занять був помітний перший результат і з кожним заняттям стан покращувався: дитина стала розслабленою, ручки та ніжки менш затиснуті, текстура м'язів змінилася - за відчуттям вони стали м'якшими та "живішими". Рухи стали більш вільними та контрольованими, кількість спонтанних рухів значно зменшилася, захоплюючи іграшку, тепер вона зводить ручки по середній лінії. Навчилася повзати пластунською і перевертатися на животик. Стала виявляти емоції, з'явилися нові звуки, побачивши улюблених іграшок виражає захоплення. Стала відчувати власне тіло, наприклад, на прохання показує язик, розтискає долоньку для "ладушок" і дуже радіє, коли її хвалять.
Відзначу те, що з першого ж сеансу Ніке сподобалося займатися, вона не вередувала і була весела під час процедури, що їй не властиво.
Саме робота за системою «Вольова пластика» дала позитивний поштовх психофізичному розвитку дитини. Всі набуті результати на першому курсі збереглися і на їх основі Ніка набула нових навичок та вмінь.

Результати після другого курсу:
Після кожного заняття дитина ставала все більш розслабленою, рухи ставали амплітуднішими, плавнішими. За рахунок того, що змінилася текстура тіла, виникла свобода рухів, які стали довільними. З'явилася координація рухів (тепер вона може не лише грати ручками, а й робить спроби самостійно поїсти, наприклад, може сама покласти в рот хліб). Лежачи на боці почала розслаблятися, що полегшує їй перевороти і допомагає їх робити самостійно. Змінилася якість повзання. У процесі сеансів у Нікі почала активно формуватися опорна функція, тепер їй стало легше і зручніше стояти рачки, почала піднімати і утримувати голову в цьому положенні, зрозуміла як треба переставляти кінцівки, щоб пересуватися. Дедалі рідше використовує стару модель повзання (патологічну). Упори на ручки допомагають їй довше сидіти (по-турецьки або з ніжками, що звисають) і при цьому не втомлюватися, зберігаючи рівновагу. З'явилася бічна флексія, за рахунок чого Ніка стала рухливішою та пластичнішою. Значно зменшилася спастика ніг, практично немає перехрестя, почала більше випрямляти ноги у розслабленому стані. Ручки в кулачки практично не стискає, може вказати на щось або доторкнутися до одного пальчика, легко складає ручки в “замочок”. Активно робить спроби вставати, дотримуючись за руками, наприклад, сидячи в дитячому стільчику. Поліпшився апетит, почала пити воду, Ніка збільшилася в зрості і в неї навіть прорізався ще один зубок за час курсу. Стала кмітливішою і дорослішою: навчилася висловлювати свої потреби (треті очі, якщо хоче спати, видає певні звуки, якщо хоче їсти, вказує на предмети, які хоче взяти), на прохання вказує на частини тіла чи предмети, виявляє більше потреби у вербальній комунікації, видає нові звуки.
Стала емоційніше, почала прагнути тактильного прояву почуттів (обіймає, гладить), перестала лякатися всього нового, навпаки, виявляє інтерес.

Результати після третього курсу:
Під час третього курсу вдалося просунутися в стані ніжок, вони стали ще м'якшими, хоч ще є над чим працювати, динаміка спостерігається від курсу до курсу. Поступово розслабляються та ростуть м'язи-згиначі ноги. Ніка все більше і частіше випрямляє ніжки в колінах та тазостегнових суглобах. Також за рахунок цього стала виявляти інтерес до переворотів на живіт, тепер вона розслаблюється і це становище не дає їй дискомфорту. Раніше, потрапляючи в нього, вона напружувала ноги і підтягувала коліна під себе, тепер цього не відбувається, і вона із задоволенням лежить так тривалий час. Стан ніг також позитивно проявляється в її спробах повзати рачки. Цей процес покращився ще за рахунок того, що руки розслабилися, вона може їх (як і ноги) виставляти по черзі, набагато краще робить упори, завдяки чому стала стійкішою і намагається утримувати рівновагу. Поки що правда швидко втомлюється, але тішить, що їй це подобається і вона регулярно робить самостійні спроби. Вона почала краще відчувати ніжки і тепер, коли сидить у своєму стільчику, утримується за поручень і, відчуваючи опору під ногами, прагне встати. Переміщення, торкання або зміна положень тіла практично не викликає здригання і напруги всього тіла, як було раніше завжди. Одна з виражених змін - це те, що вона почала сидіти «на попі», при цьому упиратися у розкриті долоні і навіть самостійно (без нагадування) піднімати голову і розглядати все на всі боки. Поки що це можливо тільки з моєю підтримкою, але вона балансує та намагається тримати рівновагу. До цього курсу ми регулярно працювали над цим, але вона, як правило, була напружена, підкручувала куприк і згинала ручки та ніжки.
З'явилися довільні рухи ручок: може досить скоординовано протягнути руку і взяти предмет або показати частини, тепер не лише свого, а й мого обличчя, що вказує пальцем на предмети.
Стала більш контактною, зараз набагато легше її зрозуміти, може висловити основні потреби: коли хоче їсти або пити видає певні звуки, коли хоче спати тре очі. Видає нові звуки, використовує їх для спілкування. Навчилася дмухати (дуємо на воду). Її стали цікавити більш складні ігри, в основному, сюжетні або ті, в яких використовуються властивості предметів (складати один предмет в інший, рвати або м'яти папір, ховати та діставати).
Прорізалися верхні ікла. Помітно підросла, до того ж, через те, що тіло значно розслабилося, візуально виглядає вищим і дорослішим. Що в сумі говорить про розвиток моєї дитини.
Щиро дякую Вам за Вашу працю!

Відгук про результати 2 курсу реабілітації дитини Софії за системою Лукіянчука В.Л. «Вольова пластика»

 Дані дитини: Софія 2015 р.н.
 Дитина народилася на 38 тижні вагітності, з пологового будинку виписана на 13 добу з діагнозом вентрикуломегалія.
 Спостерігалися у Миколаївській обласній дитячій лікарні до 1 року, проходили там курсами масажі.
 У 1,2 роки стали на облік до Центру реабілітації дітей «Майбутнє». Почали займатися Войта-терапією та Бобат-терапією.
 У два роки в ООДБ поставили діагноз «Спастичний тетрапарез. ДЦП.
 До 3 років займалися Бобат-терапією, курсами масажі, плаванням, акупунктурою, гірудотерапією, остеопатією, іпотерапією, Фельденкрайзом, з логопедом.

На час вступу на курс.

  Пройдені вищезазначені заходи, допомогли почати перевертатися, підніматися на четвереньки, сідати в позу W, повзати по-пластунськи, але всі рухові акти носили патологічний характер, рухи були скуті, рухові свободи обмежені патологічною синкінезією та гіпертонусом кінцівок, ручки та ніжки повністю не ліктьових та колінних суглобах. Відсутня координація рухів, рівновага та опорна функція.

Під час проходження курсу почала змінюватися текстура тіла, з'явилася еластичність і пружність м'язів, тіло стало "м'яким" і "живим" на дотик, що позитивно позначилося на якості рухів дитини: амплітуда та кутові параметри рухів у суглобах збільшилися. За рахунок зниження гіпертонусу, Соня стала більше випрямляти ніжки в колінах та кульшових суглобах, з'явилася свобода рухів у ліктьових суглобах, що, у свою чергу, дало поштовх у формуванні опорної функції кінцівок.
  З'явилося власне відчуття, координація рухів. Значно зменшилася патологічна синкінезія, рухи перестали носити циклічний характер та з'явилася довільність. Соня почала розслаблятися лежачи на боці (раніше відчувала дискомфорт у цьому положенні і було дуже напружена), тепер їй легше самостійно здійснювати перевороти зі спини на живіт, з цього положення виходити в "сфінкса", упори на прямі ручки і далі виходити в положення на рачки (раніше їй треба було з цим допомагати, зміна поз була можлива тільки в умовах глобальної напруги). При втраті рівноваги почала виставляти руки. В руках з'явилася сила, навчилася розподіляти вагу, перебуваючи в упорах. Соня зрозуміла як користуватися ручками під час повзання, намагається сама їх переставляти, чергуючи з рухами ніг (поки рухи незграбні, але Сонечка намагається і все рідше використовує звичні їй патологічні стереотипи). Більше концентрує увагу на рухах, вони стають все точнішими та координованішими.
  За весь цей період помітили значний стрибок у психо-емоційному розвитку. Соня чудово виконує прохання, чого раніше не робила. Охоче ​​йде на контакт із дітьми та дорослими. Із задоволенням грає на дитячих майданчиках. Стала кататися на гірці та каруселі, тепер активність приносить їй задоволення. Навчилася відтворювати безліч нових звуків, використовує їх для вираження свого стану.

На момент проходження 2 курсу всі отримані навички та властивості збереглися.
На цьому курсі покращився стан ніжок, гіпертонус потихеньку зменшується, ніжки все більше розгинаються в суглобах, стають рухливішими, м'якшими, намагається сама їх випрямити. Почала сидіти в позі лотоса і ця навичка удосконалилася після курсу. Зниження загального гіпертонусу дало можливість сидіти з випрямленими перед собою ніжкам, поки нетривалий час, але раніше це було неможливо. Для неї це абсолютно нові положення і вона із задоволенням вчиться балансувати у них. У цих позах можуть грати іграшками.
 Самостійно піднімається біля дивана на коліна, використовуючи його як опору і може займатися своїми справами в цьому положенні тривалий час. Так само намагається підніматися біля стіни, але вже за рахунок сили ніг, а не опори на руки. Почала проявлятися узгодженість роботи рук: однією рукою може спиратися на стіну, а другою брати іграшку. Тепер, коли сидить у своєму стільці, тримається руками, ноги при цьому в упорі. Може в цьому положенні відпускати руки і ляскати, зберігаючи при цьому рівновагу. Краще відчуває та розуміє можливості свого тіла. Зрозуміла, як керувати ним і прагне самостійно вибиратися з некомфортних положень, фіксацій. Краще тримає спину. Хочеться зазначити, що найчастіше опускає п'яту на підлогу. Особливо це помітно на лівій нозі, яку вона стала частіше і легше випрямляти. Всі зміни позитивно відбиваються на якості повзання, робить це більш скоординовано, рухи ручок і ніжок стали синхроннішими, з'являється стійкість.
  Почала виявляти ініціативу у грі. Сама вигадує правила гри. Поліпшилася концентрація уваги та інтерес до заняття. Уважніше складає предмети у коробку. Більше з'явилося звуків, які вона використовує у спілкуванні із членами сім'ї. Посилюються риси темпераменту. Не хоче віддавати свої речі.

Дуже дякую всій команді за вашу роботу. Ви навчаєте нас, батьків, дивитися реально на те, що відбувається з нашими дітьми.

Відгук про результати 3-го курсу реабілітації дитини Назара Ф. за системою Лукіянчука В.Л. «Вольова пластика»

 Назар, 2014 року народження. Народився на 42-му тижні. Було 3-х кратне обвивання пуповиною, одразу не закричав. Дитину реанімували та на наступну добу відправили до ОДБ м. Миколаєва, де вона провела 9 днів на ШВЛ у реанімації, на 10-ту добу відключили від апарату та було переведено до дитячого неонатального відділення. Через 2 тижні було виписано додому. У 6 місяців було встановлено діагноз - синдром рухових порушень. З того часу став пацієнтом неврологічного відділення. У 2015 році у Миколаївській обласній неврології було поставлено діагноз ДЦП, подвійна геміплегія, затримка ПМР. Неодноразово дитина отримувала медикаментозну терапію, фізпроцедури. Але змін не було, і ми більше не відвідуємо лікарню. Почали реабілітувати дитину в будинку Ангела в Одесі, у Борисполі «Вільний рух», кілька разів перебували на реабілітації у клініці Козявкіна. Нам вдалося за весь цей час досягти позитивних результатів. Внаслідок неодноразових реабілітацій навчився перевертатися на живіт, намагався повзати по-пластунськи, трохи знизився тонус, навчився імітувати тварин та розрізняти кольори. Але на жаль після вірусної хвороби та температури був відкат назад, збільшилася спастика, з'явилася більше, ніж була до, не можна було зігнути ручки, вирівняти ніжки, перестав повзати.

 У травні 2018 року познайомились із методикою «Вольова пластика». Нам дуже пощастило пройти курс самого автора методики В.Л. Лукіянчука, за що йому дуже вдячні. Його метод – це щось особливе, на перший погляд, він незрозумілий для батьків, які звикли бачити традиційну фізкультуру та масажі. Але коли побачили результати на своїй дитині, відчули ефект на собі, одним словом, докладніше познайомилися з принципом методу, зрозуміли, що кожен рух має глибоке значення.

 У процесі занять помітили багато позитивних змін. Стан дитини значно покращав. Погляд став усвідомленіший, з'явилося більше слів і звуків, став краще жувати і практично не давиться. Краще тримає голову, спинка стала рівнішою і міцнішою. Значно знизився тонус ручок та ніжок, зменшилась спастика. Рух рук став цілеспрямованішим, тепер Назар намагається складати пірамідки, малювати. Раніше насилу міг дотягнути ручку до ротика, тепер хоче сам їсти, може почухати очі, носик, і будь-яку доступну частину тіла. Почав проситися в туалет і навіть уночі, скоро можна буде відмовитись від памперсів взагалі.

  Після таких позитивних змін ми пройшли 2 курс у Валентина Леонідовича Лукіянчука. Назарчик радував своїм психоемоційним розвитком протягом курсу і продовжує радувати досі. Почав свідомо говорити імена близьких, а також імена інструкторів, які працювали з ним на курсі. Називає та показує всі частини свого тіла. Знає та говорить назви навколишніх предметів, фруктів та улюблених страв. Я не можу описати словами свої відчуття, від того, що нарешті розумію і можу почути те, чого моя дитина хоче або що в неї болить, або свербить. Під час проходження другого курсу нам вдалося відмовитися від памперсів, навіть дорогою на заняття не було необхідності їх використовувати. Я вважаю, що завдяки методиці «вольова пластика» Назар набагато краще відчуває своє тіло. Йому легше керувати своїми ручками, навчився вмикати та вимикати світло, відчиняти та зачиняти двері. Став виявляти свій характер і твердо наполягає на своєму, став цілеспрямованішим і більш терплячим, навіть якщо щось не вдається зробити, він не здається, а ще більше намагається. Я це також відношу до позитивних змін. Щодня словниковий запас збільшується, багато чого виходить повторити, чого сам дуже радий.

 Між основними курсами відвідуємо проміжні, завдяки чому вдається зберегти та покращити стан дитини.

Хочу поділитись нашими досягненнями після основного, третього за рахунком, курсу:
   Назар з кожним разом все краще і більше говорить, як тільки чує нове слово, тут же намагається його повторити, тепер це у нього виходить навіть зі складними та довгими словами, деякі з них дуже доречно використовує у повсякденному житті. Також виходить правильно формулювати короткі речення. Може розповісти, що він їв, що робив де був і що бачив. Над якістю, звичайно, ще треба працювати, але хочу наголосити, що тепер його розумію не лише я, а й сторонні люди. Він практично не напружується всім тілом, коли каже, як було раніше.
   Значно покращав стан рук. За всі пройдені курси вони значно розслабилися, а на цьому курсі опрацьовували довільні рухи, за рахунок чого вдалося зменшити спонтанні рухи, збільшити цілеспрямовані. Гіперкінези, які раніше були реальною проблемою і не давали можливість координувати рухи, пішли повністю. Дитина не тільки може показати всі частини тіла, давати «п'ять» або брати предмети, але й при купанні вправно спрямовує потік води на певні частини тіла. Вже може дістати до спини, спрямувавши душ на неї, раніше це було неможливо, бо до цього курсу через спастику ще не міг скручувати руку в лікті. Коли миє обличчя чи голову, може затримувати подих на потрібну кількість часу. Хочу зазначити, що ще зовсім недавно його можна було купати або у тазі, або у ванній, бо панічно боявся сильного натиску. Зараз це приносить йому задоволення, напевно, за рахунок того, що став краще відчувати своє тіло і все більше подразників, що впливають на його тіло, стають для нього зрозумілими і перестають його лякати.
   При переміщенні тіла або різких звуках перестав здригатися і лякатися (рефлекс Моро практично інтегрувався). У міру розслаблення тіла та після регулярних вправ, спрямованих на корекцію хребта, почали з'являтися фізіологічні вигини хребта, спина стала міцнішою, значно підвищилася керованість корпусом, що дало змогу легше змінювати положення тіла. Сидячи намагається самостійно вирівнювати спинку, намагається рівніше утримувати шию, керувати головою.
   У ногах ще присутні укорочення м'язів, за рахунок чого ніжки зігнуті в колінах і це одне з основних завдань, у вирішенні якої ми просуваємося з кожним курсом все далі. З кожним курсом кут розгинання помітно збільшується, ніжки стають рівнішими як у колінних, так і в кульшових суглобах. Може на прохання вирівняти їх, розігнувши коліна (наскільки це поки що можливо). Раніше замислювалася над операцією, зараз, спостерігаючи таку динаміку, розумію, що вона нам просто не знадобиться.
   Дуже тішить, що дитина розвивається не лише фізично, а й інтелектуально. Останнім часом замовляє собі страви на сніданок, обід та вечерю, це говорить про те, що смакові уподобання стали більш виражені. Тепер я знаю, як виявилося, що Назар любить більше борщ, ніж суп. Через кілька тижнів після курсу перехворіли на ангіну, температура піднімалася до 39,5, погано збивалася, а якщо збивалася, то не надовго. У нас є осередки епіактивності, ми перебуваємо у групі ризику, переживали дуже. Але все обійшлося. До того, як почали працювати за методикою Валентина Леонідовича Лукіянчука, після хвороби були значні погіршення та відкати. На цей раз збереглися всі отримані результати і він продовжує розвиватися з того ж етапу, на який вийшли на цьому третьому курсі.

Дякуємо всім за працю, терпіння та любов до наших дітей. Окрема подяка за знання, які ми, батьки, можемо отримувати завдяки лекціям упродовж курсу та після.

ВІДГУК ВІД МАМИ ГЕОРГІЯ, ПІСЛЯ ПРОЙДЕНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЗА СИСТЕМОЮ «ВОЛЬОВА ПЛАСТИКА» ЛУК'ЯНЧУКА В.Л.

 Георгій народився 2017 року в Одесі, у пологовому будинку №1 на 28 тижні гестації (природні пологи) з вагою 950 грам. Не задихав, одразу був інтубований та підключений до ШВЛ, на 4 добу переведений у дитячу реанімацію на Слобідку. Був 1,5 місяці на ШВЛ у реанімації, на 10-ту добу - операція із закриття Баталової протоки, перехворів на внутрішньолікарняну пневмонію. Місяць на доходженні у відділенні патології новонароджених та недоношених. Дослідження МСКТ мозку показало: «Енцефаломаляція в лобових частках, більше виявлено ліворуч, найімовірніше внаслідок перинатальної ішемії, доброякісна зовнішня гидроцефалия». Основні діагнози неврологів Бочарової Т. І. та Михайленко В.Є., у перший рік життя: «Пірамідна недостатність та гіпертонус».
 Було проведено масажі, починаючи з 4-х місяців, з періодичністю 1-1,5 міс. У шість місяців Георгій перекинувся зі спини на животик, але робив це виключно через ліву сторону. Стали помічати, що правий бік (рука та ніжка) працюють не так, як ліва. У рік було встановлено діагноз: «Правосторонній геміпарез».
 У 1,4 року було пройдено курс реабілітації у Словаччині в «Аделі», 2 курси реабілітації в центрі реабілітації ім. Б. Литвака (Будинок з Ангелом), заняття ЛФК з інструктором.
 У 1,7 почав ходити з опорою, дуже очевидно накульгуючи на праву ніжку і ставлячи її на носок.
 У 1,10 став пробувати ходити сам, але часто падав через відсутність рівноваги, права ніжка на носочку, не розмовляє взагалі, тільки дуже голосно пищить.

Стан дитини перед курсом за системою «Вольова пластика».

 Курс розпочався, коли Георгію було майже 2 роки. Дитина ходить дуже невпевнено, часто падає, погано тримає рівновагу, не розмовляє. Праву ніжку ставить на шкарпетку, ЗПРР та ЗПМР. Щодо психоемоційного розвитку, у мене почали закрадатися думки про розлад аутистичного спектру.

Під час і після курсу Георгій почав набагато краще тримати рівновагу, хода стала впевненішою, краще тримає рівновагу. Він став відчувати своє тіло, коли стоїть біля чогось, то не просто стоїть, а переступає з ноги на ногу, піднімає то одну, то іншу ногу, крутиться, присідає і т.д., загалом приймає різноманітні положення, якими до цього стоячи не користувався. Праву ніжку все ще ставить на носок, коли швидко йде, біжить чи емоційно збуджений, але м'язи ніг набагато м'якші і тому він все частіше опускається на всю стопу під час ходьби.
 Навчився залазити і злазити з дивана, намагається залізти на всі поверхні, що раніше було йому не властиве.
 З'явився вказівний жест пальцем. Спочатку вказував лише на близькі предмети, зараз і на предмети вдалині. Дедалі більше предметів викликає в нього інтерес. Постійно привертає мою увагу до того, що його цікавить, щоб почути його назву.
 Почав говорити "баба" і "мама", практично перестав голосно пищати, раніше це відбувалося постійно, так він висловлював свої емоції. Зараз він став зрозумілішим, з ним легше домовиться, переключити його увагу.
 Емоційно став набагато контактнішим, товариськішим, розумнішим чи що.
 Зрозумів, як збирати пірамідку, поки не за розміром, але раніше він взагалі не розумів, що від нього хочуть.
 Підріс і помітно подорослішав, виріс зі своїх речей, і взуття тепер купуємо на розмір більше.

Хочу висловити велику подяку Лукіянчуку В.Л. за можливість займатися за його методикою, бачити позитивні результати та перспективу у розвитку моєї дитини.

ВІДГУК ВІД БАТЬКІВ КАТЮШІ ПІСЛЯ ПРОЙДЕНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПО СИСТЕМІ “ВОЛЬОВА ПЛАСТИКА”, АВТОР ЛУК'ЯНЧУК В.Л.

Наша Катерина народилася в 2016 році в м. Одеса, пологовий будинок №5 шляхом кесаревого розтину на 28 тижні вагітності з вагою 1140 грам, глибоконедоношеною, внаслідок тотального відшарування плаценти. За шкалою Апгара 1, з поодиноким серцебиттям. Ще в реанімації пологового будинку трапилося ВЖК 3-4 ступеня, внаслідок чого набули гідроцефалію. Понад 2 місяці були на ШВЛ, понад 3 місяці були в лікарні. Після виписки у червні 2016 року нас прооперували та поставили шунт для лікворовідтоку, перед операцією голова стрімко виросла на 10 см. Операція пройшла успішно, шунт зробив свою справу, і голова перестала рости.

В даний час Катюша 3.5 роки. Об'єм голови 52,5 см, об'єм грудної клітки 50,5 см. Вага ~12,5 кг. Зростання приблизно 98 см.

    Через деякий час стали на облік до Одеського реабілітаційного центру “Дім з Ангелом”, де нам призначили війта терапію та дали список приватних реабілітологів, з якими ми могли б займатися. Невролог тільки не пояснила, чим це може обернутися. По-своєму незнанню, як і всі перелякані батьки таких діток, ми слухали всі рекомендації невролога і намагалися максимально допомогти своїй дитині. Ми займалися Войта-терапією, на якій Катюша дико кричала, а також Бобат-терапією, на якій у Катюші були сильніші істерики, ми ставили голки, ми робили легкі масажі і не дуже легкі, на яких Катюша репетувала. Через крик її змушували піднімати голову, через біль її змушували робити зусилля та робити те, що від неї вимагали. Таким чином ми докричалися до високої епіактивності, з'явилася судомна готовність. Виявили 3 епіочага (на сьогоднішній день залишився один епіочаг у районі великої кісти праворуч). Якогось дня з такою поганою ЕЕГ ми прийшли до нашого невролога в Будинок з Ангелом, на що вона нам сказала - треба давати ПЕПи (протисудомні препарати), хоча судом у нас не було і відправила нас до відомого епілептолога Бочерової Т.І. на консультацію Вона подивилася наші ЕЕГ, нашу дівчинку і сказала нам вирушати додому, що вона забороняє будь-які реабілітації, інакше дограємося до нападів у вигляді судом. Ми послухалися її та скасували всі реабілітації та сиділи з Катюшею вдома кілька місяців. Треба зауважити, що результатів дані методики практично не давали, а в результаті ще й нашкодили, оскільки з'явилася висока епіактивність та судомна готовність.

  Справжні результати ми почали отримувати тільки в листопаді-грудні 2017 року на 1 нашому курсі за методикою "Вольова пластика", про що є наш окремий, раніше написаний і знятий на відео, відгук.

  У лютому 2018 року подали документи для оформлення інвалідності нашій Катюші. Ось витяг з виписки:

Захворювання (патологічний стан): Внутрішня гідроцефалія у стадії субкомпенсації, наслідок гіпоксично-ішемічної енцефалопатії, недоношеності 4 ст., ВЖК (внутрішньошлуночкові кісти) 4 ст. як маляційно-атрофічного ураження мозку. Вентрикулоперитонеальне шунтування зліва. Спастичний тетрапарез, симптоматична епілепсія. Затримка статомоторного, психомовного розвитку. Враховуючи ступінь обмежень функцій життєдіяльності організму та залежність від постійного стороннього догляду присвоїти категорія “дитина-інвалід підгрупи А”

   Даний відгук присвячений нашому 6-му курсу за методикою «Вольова пластика», який проходив з 7 червня до 15 липня 2019 року. Перерва між курсами склала 3,5 місяці. Пройшло 16 занять на цьому курсі.

   Стан дитини перед початком 6 курсу за методикою «Вольова пластика» під керівництвом Лукіянчука Валентина Леонідовича, а також інструкторів Анастасії та Артура. Перерва між курсами була досить тривала і деякі м'язи вже почали коротшити через це зникла її звичайна активність, але на курсі ми швиденько все повернули понад те, що було.

Цілі курсу:

1. Поліпшення керованості та контролю рук. Прибрати гіперкінези під час виконання будь-яких дій руками. Від різких рухів перейти до плавних.

2. Звільнення пальців рук та інтеграція хапального рефлексу. Домогтися вольового контролю над діями «схопити-відпустити»

3. Збільшити функціональні діапазони рук у плечовому поясі (прибрати тонус з найширшого м'яза спини і м'яза підстіння).

4. Підготовка опорної функції рук як етап підготовки до переворотів та повзання.

5. Загальнозміцнюючі та розвиваючі техніки на тканинному рівні для всіх ділянок тіла.

Навички, які набула Катюша під час курсу та після нього (дата написання відгуку 14.08.2019)
1. Стало: На цьому курсі багато часу було приділено ручкам, підостним м'язам, найширшим м'язам спини, двоголовим стегнам та іншим. Катюша стала активніше використовувати ручки, робить захоплення зверху на великих іграшках, все частіше і краще розкриває долоню.

Отзыв о первом курсе реабилитации Тимура по системе Лукиянчука Валентина Леонидовича "Волевая пластика"

 Данные ребенка: Тимур, 2018 г.р.

   Ребенок родился на 39 неделе беременности в 5 РД, был безводный промежуток 30 часов, тугое сложное обвитие пуповиной вокруг шеи и туловища, проведены реанимационные действия. Из роддома переведен в ОИТ ГДБ им. Б. Я. Резника с диагнозом: асфиксия средней степени, судорожный синдром, отек головного мозга. Около 10 суток находился под ИВЛ. Потом был переведен в ОПН ГДБ им. Б. Я. Резника с диагнозом: церебральная лейкомаляция, синдром двигательных нарушений, выраженный распространенный атрофический процесс головного мозга корково-подкоркового типа, судорожный синдром. В 4 месяца в отделении невралгии Одесской ДГКБ №3 был поставлен окончательный диагноз: двойная гемиплегия, ДЦП, нарушение терморегуляции центрального генеза, выраженный распространенный атрофический процесс головного мозга корково-подкоркового типа, синусовая брадикардия. Были на консультации в Одесском областном благотворительном центре "Будущее", в ДГКБ №3, в Одесском центре медицинской реабилитации и санаторного лечения и у частных специалистов. Везде ребенку пророчили абсолютное вегетативное состояние без проявлений интеллекта.

Занимались ЛФК, массажем, проходили медикаментозное лечение. Особо заметной динамики после этих мероприятий не наблюдалось, ребенок продолжал быть апатичным к окружению.

Состояние ребенка до начала реабилитации по системе «Волевая пластика»:

   Впервые мы попали на реабилитацию по системе «Волевая пластика» в 10 месяцев, начали с промежуточного курса. До промежуточного курса ребенок всё время спал, был апатичным, кушал, как месячный ребенок, мало двигался.

   На основной курс ребенок попал уже в 1 год, на тот момент движения были скованы, двигательные свободы ограничены гипертонусом конечностей. Характеризовался отсутствием интереса, редко проявлял характер; сам не просыпался, чтобы покушать или проявить другие «хочу», не поворачивался на звук, не фиксировал взгляд, не переворачивался со спинки на животик и обратно, ручки всегда были зажаты в кулачок. В итоге его развитие, в целом, не соответствовало возрастным нормам и состояние имело вегетативный характер.

Результаты после промежуточного курса:

   После промежуточного курса стал больше бодрствовать, появились звуки, ручки и ножки стали более расслабленными, начал откашливать, повысилась сопротивляемость к болезням.

Результаты после первого пройденного курса:

  Уже после нескольких занятий был заметен первый результат и с каждым занятием состояние улучшалось: ребенок стал расслабленным, ручки и ножки менее зажаты. Появились попытки к переворотам, хорошо стал стоять на коленках и ручках, пытается ползать по-пластунски. Появились новые звуки, стал часто фиксировать взгляд, больше реагирует на звуки, прислушивается к тому, что говорят, просит кушать, аппетит значительно вырос, становится на ножки, чтобы поднять попу, часто тянется ручками, чтобы сесть, упирается на ножки хорошо, начала расслабляться, лежа на боку, практически ушла кривошея. Проявляет ещё больше активности, держит ручки открытыми, проявляет интерес к разнообразной еде, отказывается от бутылочки в пользу кормления с ложки, старается ровно держать спинку. Стал проявлять характер, капризничает, проявляет хочу-не хочу, требует, отталкивает. Также положительную динамику наблюдает невролог, которая наблюдает Тимура.

   Нам предстоит еще колоссальный труд, но именно работа по системе «Волевая пластика» дала положительный толчок психическому и физическому развитию ребенка. Все приобретенные результаты на первом курсе сохранились и проявляются новые навыки и умения.

Вся наша семья очень рада достигнутым результатам! Я очень довольна методикой, которая даёт моему ребёнку положительную динамику и надежду на будущее. Выражаю огромную благодарность автору системы “Волевая пластика" Лукиянчуку Валентину Леонидовичу и его инструкторам Анастасии и Артуру за труд, терпение и старания. Ответов было много, даже на те вопросы, которые ещё не успели зародиться. Очень ждём следующего курса и новых результатов.

ВІДГУК ВІД БАТЬКІВ ЯРОСЛАВИ ПІСЛЯ ПРОЙДЕНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПО СИСТЕМІ “ВОЛЬОВА ПЛАСТИКА”

Ярослава народилася 24.04.2014 року в м. Одеса, пологовий будинок №2. Пологи вчасно, стрімкі. Згодом, дитина приблизно до півроку розвивалася нормально.

У віці приблизно 6 місяців Ярослав перенесла гостре інфекційне захворювання незрозумілої етіології і ми почали звертатися до лікарів.

Згодом обросли різними діагнозами: Аномалія Арнольда-Кіарі 1 ступеня, гідроцефалія, псевдобульбарний синдром, дисфагія, афазія розвитку; кардіоміопатія, дисфункція щитовидної залози, гіпергомоцистеїнемія, лютенова ентеропатія, високий ризик целіакії.

 У віці 8 місяців стали на облік до Одеського реабілітаційного центру “Дім з Ангелом”, де нам призначили курс Войта-терапії, ЛФК, масажу, Монтессорі педагогіки тощо.

 Даний відгук присвячений нашому 1-му курсу за системою «Вольова пластика», який проходив з 8 червня по 16 липня 2019 року.

 Стан дитини перед початком 1 курсу
 Ярослава, на момент початку занять на курсі, мала пронаціонально-згинальну установку передпліч, затримку емоційного, інтелектуального та психічного розвитку, розкоординовану ходу (також ходила на носочках).

Навички, які набула Ярослава під час курсу та після нього (дата написання відгуку 17.08.2019):

1) виникла потреба у емоційному контакті з рідними (мама, тато, старший брат);

2) з цікавістю слідкує за тим, коли брат читає книжки вголос (раніше не виявляла інтерес до таких речей);

3) стійкіше почала ходити, згинає коліна при ходьбі, настає на повну стопу, почала бігати (ноги стали м'якшими, з'явилася свобода рухів), почала більше ходити;

4) стали пластичніше кисті та передпліччя (особливо, закріпочена частина праворуч);

5) почала набагато уважніше розуміти звернену мову та прості команди (взутися, сісти на горщик, їсти, пити…);

6) закріпився вказівний жест;

7) виникла активна вокалізація звуків;

8) пішов страх і негатив від "насильницьких" занять;
9) почала виконувати дії, що складаються з декількох компонентів, дотримуючись послідовності (застосовує цю навичку в побуті та самообслуговуванні);
10) почала розслаблятися, лежачи на боці, і, починаючи з цього моменту, виникла різноманітність положень тіла;
11) сформувалася опорна функція рук, почала повзати вдома, граючи з кошеням;
12) стала дисциплінованішою і спокійнішою, виявляє терпіння, може почекати, якщо треба;
13) набагато краще тримає рівновагу і керує власним тілом (на занятті в садку стояла, утримуючи рівновагу, на опорі, що рухається, навіть їхала спиною до руху, раніше боялася це робити і просто відмовлялася пробувати);
14) пішов нав'язливий рух (постійно висовувала язика);
15) менше "зациклює" мультики під час перегляду;
16) стала імітувати діяльність (повторює за дорослими, можна показати як грати іграшкою чи предметом і вона зрозуміє);

17) був епізод, коли вона відповіла "Так!" на запитання, але, на жаль, вона поки що не заговорила. Але для нас і це вже добрий показник.

Ми щиро вдячні Валентину Леонідовичу та за все, що він робить для нас та наших діток!

ВІДГУК ВІД БАТЬКІВ СОФІЙКИ ПІСЛЯ ПРОЙДЕНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПО СИСТЕМІ “ВОЛЬОВА ПЛАСТИКА” ЛУКІЯНЧУКА В.Л.

 Софія народилася у 2018 році у м. Одеса у пологовому будинку №1 шляхом стимуляції природних пологів, застосування вакууму, наслідки – асфіксія. За шкалою Апгар 6-7, з вагою 3200 грам. На 2 день перевели до реанімації новонароджених до лікарні Резника. У реанімації трапилися судоми та крововилив, внаслідок чого набули мікроцефалію. 7 днів перебувала на ШВЛ, 1,5 місяці були у лікарні. Виписано з діагнозом: Синдром порушення рухових рухів, псевдобульбарний синдром. Після лікарні 3 місяці брали бензонал.
 Нині Софійці 1 рік. Об'єм голови – 40 см, об'єм грудної клітки – 45 см. Вага – 8 кг. Зріст приблизно 72 см.
 Пройшли <5 сеансів у остеопату Москальчука, сеанс акупунктури у Горші та сеанси масажу при поліклініці. Ми займалися Войта-терапією. У 4 місяці виявили дисплазію тазостегнових суглобів і ми одягли стремена Павлика на 4 місяці. Цими заняттями ми дійшли високої епіактивності, з'явилися епіосередки і з'явилася судомна готовність.
  Наш діагноз (витяг із виписки): Синдром рухових порушень, спастичний тетрапарез, ураження головного мозку неуточненої етіології.
 

Стан дитини перед початком курсу
Софійка на момент початку занять мала сильний тремор, страх перебувати на спині. Відсутність координації рухів.

Навички, які набула Софійка під час курсу та після нього
(дата написання відгуку 14.08.2019):

1. Почала виявляти більше емоцій, частіше посміхатися, гримасувати (коли зачепить руками обличчя).

2. Набрала вагу, почала їсти потроху їжу з ложечки хоч і блендеровану, більше пити воду.

3. Зменшився тремор рук і тіла, зменшилася спастика, рух рук і ніг став вільнішим, ручки піднімаються вище за плечові суглоби, може торкнутися голови (поки не довільно, але раніше це було взагалі не реально через гіпертонус), розкрилися кулачки і навіть може потримати кілька секунд іграшку, зводить ручки по середній лінії.

4. Ще більше почала прислухатися до звуків, любить слухати казки в записі. Софійка почала видавати якісь звуки, окрім плачу.

5. Продовжуються спроби самостійного перевороту з боку на живіт, але не завжди виходять рухи з руками. Якщо допомогти виставити ручки, намагається повзти, але знову проблема перестановки ручок. Трохи укріпилася спина.

6. Менше затискається і здригається, коли чує гучні звуки або їде в колясці.

7. Раніше через постійну напругу, намагаючись себе розслабити, нав'язливо засмоктувала нижню губу і дуже часто цей процес закінчувався блювотою. Нині такі випадки – велика рідкість.

8. Стала лежачи на животі у сфінксі по-іншому ставити ручки, упиратися в них.

9. Через те, що довгий час пробула у стременах звичним для неї становищем були підібгані (зігнуті у всіх суглобах) ніжки, до кінця курсу почала їх випрямляти, не підтискає у відповідь на дотик, не натягує на себе носочки. Загальна напруга, звичайно, ще є, але ми працюємо над цим питанням.

10. На проміжному курсі, який був до основного, почала повертати голову у бік джерела звуку, почали змінюватися реакції очей. На курсі погляд став ясніше, змінилися риси обличчя.

11. Стала спокійно почуватися і розслаблятися в положенні лежачи на спині.

 Ми вдячні Валентину Леонідовичу за його методику. Радіємо результатам!
Велике дякую за «недільну школу» для батьків, за цінну інформацію, яку дуже корисно знати у процесі відновлення та розвитку дитини.

 Дякуємо Вашій команді за бажання допомогти нашим діткам. Від щирого серця бажаємо Вам усім міцного здоров'я, невичерпних сил, натхнення та розвитку!

Дитина народилася на 40-му тижні вагітності, вагітність без ускладнень, пологи фізіологічні. До 11 місяців розвивався без виявлених особливостей, потім без видимих ​​причин втратив здатність до звуконаслідування та об'ємного монолепету. Зв'язували з пізнім і численним прорізуванням зубів (11.5 міс. перші зуби і відразу йшли по 3-4 шт). Самостійно, без підтримки став ходити в 1рік 4міс.
 У 2015 році на основі даних МРТ виявлено ознаки лейкопатії білої речовини головного мозку, ймовірно, резидуального характеру. Під час дослідження каріотипу хромосомних аномалій не виявлено. Обстеження проходили у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», де було встановлено діагноз «Затримка психологічного та мовного розвитку. F83. Загальне недорозвинення промови 1 рівня».
 У 2016 році було встановлено діагноз «Наслідки органічної поразки ЦНС з інтелектуальною недостатністю та мовним порушенням. Дизартрія тяжкого ступеня».
 У 2018 році встановлено діагноз «Легка розумова відсталість резидуально-органічної генези. Гіперкінетичний розлад поведінки. Системне недорозвинення мови тяжкого ступеня».

Даний відгук присвячено нашому другому курсу за системою «Вольова пластика», який проходив з 8 червня до 16 липня 2019 року.

Стан дитини початку курсу.

 Після проходження курсу син став спокійнішим. Збільшилася уважність та посидючість. Почав складати пазли з трьох і більше елементів.

 Почав краще розуміти свої бажання та звертати на себе увагу. Почав самостійно їсти ложкою. Освоїв багатокомпонентні ігри.

Стан дитини на курсі та після.

 Перед початком курсу була поставлена ​​мета досягти більшої стійкості та балансу.

 Слід зазначити, що всі заняття по системі «Вольова пластика» проходили із задоволенням, з гарним настроєм. Після занять дитина завжди була розслаблена і задоволена. Часто не хотів одразу йти.

 За час проходження курсу вдалося досягти кращої координації рухів. Причому як дрібної моторики, і великої. Став впевнено користуватися ложкою та вилкою (навіть перші страви їсть набагато акуратніше). Після кількох занять і до кінця курсу висловлював бажання спускатися вниз сходами, не користуючись ліфтом, чудово освоїв триколісний самокат.

 У процесі роботи над поставленими завданнями зміцнився м'язовий корсет спини. Зараз, коли Костя сидить, його спина рівніша, менше нагадує букву «С». Почав відчувати межі власного тіла, став стійкішим (раніше якщо його почати перекидати чи зіштовхувати, він просто падав, тепер почав відновлювати рівновагу, намагатися зберегти становище тіла). Руки та ноги стали м'якшими, менше різких рухів.

 Варто зазначити, що й рівень комунікації з навколишнім світом також зріс та розширився. Костя почав частіше виявляти емпатію, якщо раніше міг сміятися, коли хтось впаде або вдариться, то зараз підходить і жаліє або висловлює співчуття у доступний йому спосіб (обіймає).

  Висловлюємо величезну подяку інструкторам Анастасії та Артуру, які змогли знайти підхід до сина, що дало позитивний результат. А також Валентину Леонідовичу за вкладену працю, за її бажання допомогти і не зупинятися у своєму та нашому розвитку. За його бажання не лише допомогти нам та нашим дітям, а також навчити батьків як правильно працювати з нашими дітьми та досягати результатів. Сподіваємось на подальшу співпрацю та нові результати.

Дитина народилася на 33-му тижні вагітності, з пологового будинку переведено у відділення недоношених новонароджених дітей ДДБ ім.Г.Я. Резника. Виписано з діагнозом «Неонатальна гіпербілірубінемія, синдром м'язової гіпотонії. Недоношеність ІІІ ступеня». В Одеській обласній дитячій клінічній лікарні до півтора року ставили затримку психомоторного розвитку. У 1,5 року поставили "Спастичний тетрапарез, дистонія, груба затримка психо-передбачуваного розвитку, F 06,6 внаслідок тонічно-травматичної енцефалопатії". У два роки поставили діагноз: «ДЦП, дистонічний тетрапарез GMFCS 4 рівень» (Одеський обласний благодійний фонд реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє»). Через кілька місяців у діагнозі змінився рівень: GMFCS 5 рівень.

Протягом двох років займалися Войта-терапією, ЛФК, робили масажі, пройшли два курси акупунктури, займалися з логопедом, проходили медикаментозне лікування. Помітної позитивної динаміки не спостерігали. До занять інтересу не виявляв, часто плакав.
   

Стан дитини після першого курсу.
Завдяки першому курсу зменшилася кількість спонтанних рухів, з'явилися нові слова: тато, діда. Потім почав повторювати цифри і рахувати до 5, став відповідати на запитання, як кажуть тварини, іноді повідомляти, що хоче в туалет. Фіксував погляд на рухомих та нерухомих предметах, з цікавістю за ними спостерігав.

Якщо відволікти увагу, то в положенні на животі на деякий час міг випрямити ноги. Часто випрямляв їх (праву краще) та в положенні на спині. Ліву кисть почав частіше відкривати, але знову став притискати ліву руку до грудей. Праву почав знову заводити назад. У положенні на животі почав легше повертати голову убік. Опора на ноги слабка, особливо ліву.
 

Стан дитини після другого курсу.
Вже після кількох занять став спокійнішим, почав випрямляти ноги в положенні на боці. Частіше став проводити часу на спині, випрямляючи ноги. Краще почав керувати лівою ногою, намагатися підняти її та дотягнутися до предмета (раніше міг це робити лише правою). Став краще утримувати голову при поворотах убік. Розслабилася ліва рука, почав цілеспрямовано намагатися керувати нею, з'явилися спроби спиратися на неї. Найчастіше став утримувати обидві руки перед собою. Почав засинати на животі. З'явилися спроби повзання. При цьому всі реакції стали швидшими: реакція очей, поворот голови, швидше почав перевертатися. Трохи покращала опора на ліву ногу. Полегшало піднімати одночасно обидві руки над головою. Почав краще жувати.

З'явилася чітка відповідь «так» та «ні» на запитання. Емоційно став активнішим, вимогливішим, став просити улюблені іграшки, мультфільми. З'явився звук "с", збільшився словниковий запас. Почав реготати. Почав повторювати знайомі слова із почутого тексту. Почав запам'ятовувати імена героїв із мультфільмів та казок.

Стан дитини на третьому курсі
На момент третього курсу Андрієві виповнилося 3 роки 4 місяці. З перших занять він став частіше і довше лежати з прямими ногами в різних положеннях.

- У положенні на спині став спиратися на ноги і потроху відштовхуватись ними.

- Поліпшилась опора на ліву руку, на кілька секунд з'явилася опора на обидві витягнуті руки. При цьому у грі стали з'являтися спроби цілеспрямованих рухів лівою рукою з одночасною опорою на праву (з моєю підтримкою тазу).

- Поліпшився контроль голови під час ігор.

- Стало менше перешкод при зміні положення тіла та русі кінцівок.

- Почав стежити очима за своїми рухами рук та пальців. Почав частіше потрапляти руками в рот.

- Значно збільшився словниковий запас і обсяг інформації, що запам'ятовується. З'явилися словосполучення з характеристикою предметів (колір, розмір).

- Почав довше концентрувати увагу, особливо на нових предметах та незнайомій інформації.

- З'явилися переваги в іграх та мультфільмах. Став висловлювати невдоволення словом "ні".

Усі наші заняття за системою «Вольова пластика» проходили із задоволенням, з гарним настроєм. Після занять дитина завжди була розслаблена і спокійна.

Вкотре висловлюємо величезну подяку Валентину Леонідовичу за вкладену працю та її старання знайти індивідуальний підхід до кожної дитини. Сподіваємось на подальшу співпрацю та чекаємо нових результатів. Бажаємо Валентину Леонідовичу міцного здоров'я, творчих успіхів та натхнення!!!

Дитина народилася на 41 тижні вагітності, з пологового будинку переведена в реанімацію ГДБ ім.Б.Я.Рєзніка. Шість діб перебувала під ШВЛ. Потім була переведена до стаціонару для подальшого лікування пневмонії. Виписано з діагнозом: Центральна лейкомоляція, синдром рухових порушень (спастичний синдром SD). У 8 місяців лікування в стаціонарі Одеська ОДБ, там був поставлений остаточний діагноз: Затримка психомоторного розвитку, спастичний синдром із приводящими иконтрактурами ТБС, внаслідок гіпоксично-травматичного ураження ЦНС. Протягом 1,5 років займалися Войта-терапією, ЛФК, масажем, проходили медикаментозне лікування, пройшли три курси акупунктури. Особливо помітної динаміки після цих заходів немає. На заняттях сильно плакала та інтересу не виявляла. Після цього була консультація та реабілітація в Одеському обласному благодійному центрі "Майбутнє".

Стан дитини до початку реабілітації за системою «Вольова пластика»:

На курс ми з Нікою прийшли в 1 рік та 9 місяців. Дитина на той момент не могла вільно рухатися, у зв'язку з важкою спастикою всіх кінцівок. Лежачи на животі Ніка не намагалася повзати, не переверталася зі спинки на животик, її розвиток, загалом, не відповідав віковим нормам. Не було захоплення ручками та зведення рук на середню лінію, права рука завжди була затиснута в кулачок, навіть під час сну.
       
Результати після першого пройденого курсу:
Вже після кількох занять був помітний перший результат і з кожним заняттям стан покращувався: дитина стала розслабленою, ручки та ніжки менш затиснуті, текстура м'язів змінилася - за відчуттям вони стали м'якшими та "живішими". Рухи стали більш вільними та контрольованими, кількість спонтанних рухів значно зменшилася, захоплюючи іграшку, тепер вона зводить ручки по середній лінії. Навчилася повзати по-пластунськи і перевертатися на животик. Стала виявляти емоції, з'явилися нові звуки, побачивши улюблених іграшок виражає захоплення. Стала відчувати власне тіло, наприклад, на прохання показує язик, розтискає долоньку для "ладушок" і дуже радіє, коли її хвалять.
Відзначу те, що з першого ж сеансу Нікі сподобалося займатися, вона не вередувала і була весела під час процедури, що їй не властиво.

Саме робота за системою «вольова пластика» дала позитивний поштовх психофізичному розвитку дитини. Всі набуті результати на першому курсі збереглися і на їх основі Ніка набула нових навичок та вмінь.

Результати після другого курсу:
Після кожного заняття дитина ставала все розслабленою, рухи ставали амплітуднішими, плавнішими. За рахунок того, що змінилася текстура тіла, виникла свобода рухів, які стали довільними. З'явилася координація рухів (тепер вона може не лише грати ручками, а й робить спроби самостійно поїсти, наприклад, може сама покласти в рот хліб). Лежачи на боці почала розслаблятися, що полегшує їй перевороти і допомагає їх робити самостійно. Змінилася якість повзання. У процесі сеансів у Ніки почала активно формуватися опорна функція, тепер їй стало легше і зручніше стояти рачки, почала піднімати і утримувати голову в цьому положенні, зрозуміла, як треба переставляти кінцівки, щоб пересуватися. Дедалі рідше використовує стару модель повзання (патологічну). Упори на ручки допомагають їй довше сидіти (по-турецьки або з ніжками, що звисають) і при цьому не втомлюватися, зберігаючи рівновагу. З'явилася бічна флексія, за рахунок чого Ніка стала рухливішою та пластичнішою. Значно зменшилася спастика ніг, практично немає перехрестя, почала більше випрямляти ноги у розслабленому стані. Ручки в кулачки практично не стискає, може вказати на щось або доторкнутися до одного пальчика, легко складає ручки в “замочок”. Активно робить спроби вставати, дотримуючись за руками, наприклад, сидячи в дитячому стільчику. Поліпшився апетит, почала пити воду, Ніка збільшилася в зрості і в неї навіть прорізався ще один зубик за час курсу. Стала кмітливішою і дорослішою: навчилася висловлювати свої потреби (треті очі, якщо хоче спати, видає певні звуки, якщо хоче їсти, вказує на предмети, які хоче взяти), на прохання вказує на частини тіла чи предмети, виявляє більше потреби у вербальній комунікації, видає нові звуки.
Стала емоційніше, почала прагнути тактильного прояву почуттів (обіймає, гладить), перестала лякатися всього нового, навпаки, виявляє інтерес.

Вся наша родина дуже радіє досягнутим результатам! Я дуже задоволена методикою, яка дає моїй дитині стабільну позитивну динаміку. Висловлюю величезну подяку автору системи “Вольова пластика” Лукіянчуку Валентину Леонідовичу за працю та старання. Дуже чекаємо наступного курсу, нових умінь та результатів.

Ребенок родился на 40-й неделе беременности, беременность без осложнений, роды физиологические.  До 11 месяцев развивался без выявленных особенностей, затем без видимых причин утратил способность к звукоподражанию и объемному монолепету. Связывали с поздним и многочисленным прорезыванием зубов (в 11.5 мес. первые зубы и сразу шли по 3-4 шт).  Самостоятельно, без поддержки стал ходить в 1год 4мес.

В 2015 году на основе данных МРТ обнаружены признаки лейкопатии белого вещества головного мозга, вероятно, резидуального характера. При исследовании кариотипа хромосомных аномалий не выявлено. Обследование проходили в Национальной детской специализированной больнице «ОХМАТДЕТ», где был установлен диагноз «Задержка психологического и речевого развития. F83. Общее недоразвитие речи 1 уровня.

В 2016 году был установлен диагноз «Последствия органического поражения ЦНС с интеллектуальной недостаточностью и речевым нарушением. Дизартрия тяжелой степени».

В 2018 году: установлен диагноз «Легкая умственная отсталость резидуально-органического генезиса. Гиперкинетическое расстройство поведения. Системное недоразвитие речи тяжелой степени.»

На протяжении двух лет занимались ЛФК, делали массажи, прошли два курса иглоукалывания, занимались с логопедом, проходили медикаментозное лечение. Наблюдали слабую положительную динамику. К занятиям интерес проявлял ситуативный, нестойкий.

Состояние ребенка на начало курса.

На курс с Костей мы пришли в 7 лет. К моменту начала курса мы могли уже заниматься на протяжении 30 мин. за столом с педагогом. Начал говорить «мама», ходил, но часто переходил на носочки, бегал не очень уверенно. Нарушена мелкая моторика (почти не ест сам, только то, что можно наколоть на вилку), не держал равновесие, нарушена координация. Проблемы со сном (каждую ночь просыпается и приходит к родителям). Пассивный словарный запас на бытовом уровне достаточен: понимает просьбы и выполняет. Может ответить на вопрос да или нет, покачиванием головы.

Состояние ребенка на курсе и после.

После нескольких занятий стал спокойнее, уравновешение. Походка стала увереннее, появилась устойчивость, при ходьбе стал наступать на полную стопу. Напряженные мышцы шеи, рук и ног расслабились, движения стали свободные, появилась амплитуда.
 На протяжении курса стал складывать пазлы из 3-х и более частей, причем одновременно несколько картинок. Увеличилась концентрация внимания и усидчивость. Начали смотреть полнометражные мультики, где Костя уже следил за развитием событий.

 Стал с большим интересом прислушиваться к происходящему. На занятиях стало возможным договорится, если не хочет что-то выполнять.
    Начал лучше понимать свои желания и обращать на себя внимание. (Если раньше шел и делал что хотел, то теперь подходит с просьбой). Улучшилась тонкая моторика, начал самостоятельно есть ложкой.

Освоил многокомпонентные игры. Например, во время одной игры может использовать одновременно машинку, гараж, игрушки, которые можно посадить в машинку на место водителя или пассажиров. Игрушками играет по назначению.

Все занятия по системе «Волевая пластика» проходили с удовольствием, с хорошим настроением. Ребенку нравились многие упражнения, и он выражал желания выполнять их. После занятий Костя всегда был расслаблен и доволен, хорошо спал (все реже стал просыпаться по ночам и приходить спать к родителям). Стал послушнее и сговорчивее.

Выражаем огромную благодарность Валентину Леонидовичу за вложенный труд и его старания найти индивидуальный подход к каждому ребенку. Надеемся на дальнейшее сотрудничество и новые результаты.

Мария М., 14 лет, 2004 г.р., ДЦП, двойная гемиплегия, со стойкими тяжелыми двигательными нарушениями, в рамках спастического тетрапареза, со сгибательной контрактурой правого коленного сустава, эквиноплосковальгусной деформацией стоп, с отсутствием самостоятельной статики и движения, GMFCS Vp, MACS Vp. Сопутствующий – F 70. Симптоматическая эпилепсия (медикаментозная ремиссия). Диспластическая кардиопатия с АХР. Билиарная дисфункция. Избыточный кифоз.
11.06.04 «Детское территориальное медицинское объединение» г. Краматорск. Д.з: перинатально гипоксически-ишемическое поражение ЦНС. Судорожный синдром. Тетрапарез. Соп.: ЗВУР (гипоксический вариант). Перелом левой ключицы в родах. Правосторонняя установочная кривошея. От себя: было правостороннее вдавливание ребер, деформация грудной клетки.
20.03.05 отделение детской неврологии, лечащий врач. ДЦП, двойная гемиплегия, ср. тяжести, выраженная больше в правых конечностях, с нарушением функции ходьбы. Гиперкинетический синдром. Соп.: Визомоторный ринит. Вторичная кордиопатия.
24.01.18 «Харьковский институт протезирования» ДЦП, спастический тетрапарез, сгибательно-приводящая контрактура в тазобедренных суставах. Сгибательная контрактура в коленных суставах. Эквиноплосковальгусная деформация левой стопы. Эквинополоварусноприведенная деформация правой стопы. Контрактура в суставах верхних конечностях. Кифоскалиоз 1 ст. Симптоматическая эпилепсия.
«Харьковская областная клиническая травматологическая больница»
С 2006 – 2009 гг. Одесский обл. благотворительный фонд реабилитации «Будущее», 
2007г. – Международная «Клиника обновленного лечения г. Трускавец»
2008-2009гг. Славянский курорт «Санаторий Донбасс» г. Славянск Донецк.обл
2011-2012гг. Дельфинарий «НЕМО» г. Одесса + реабилитация на его территории
2011-2014гг. по методике «сенсомоторной коррекции» Т.Г. Горячевой (Москва) в Краматорске с обученным специалистом
2013-2014гг. Мед. реаб. Центр «Здоровье» г. Новоазовск Донецкой обл.
2016г. - проведена блокада мышц препаратом «Диспорт»
2016г. – гипсование, реабилитация и повторное гипсование «Институт протезирования» г.Харьков.
2018г. – проведена операция правой ступни и подрезание сухожилия под коленом. «Харьковская областная клиническая травматологическая больница»
А ещё были иголки и пиявки в Одессе, массажи не в центрах, лошади с 1, 3 года, логопеды, педагоги.
После проведенных реабилитациях в центрах незначительно уходила спастика, немного укрепилась спина. Левая рука стала мягче, научилась брать крупные предметы, но пинцетного захвата нет по сей день, правая - осталась зажатой. 
На период прохождения вышеуказанных мероприятий, Маша ходила с поддержкой. Правая ножка не была ротирована вовнутрь. Пошло ухудшение с момента ее роста. После 5 лет появилась контрактура выраженная в ступне и состояние ноги усугубилось.
После сеансов дельфинотерапии, иппотерапии эмоциональное состояние ребенка улучшилось, стала значительно спокойнее. Понравился непосредственно контакт с животными. Результаты в основном проявлялись на психоэмоциональном состоянии. 
Пиявки – не знаю, но, возможно, благодаря гирудину у нее на тот момент внутренние органы функционировали нормально, не было отклонений от нормы. Кроме тахикардии. Иголки ставили по разным методикам. Нам не подошла и спровоцировали приступ одна из них! 
Занятия нейро-сенсорной коррекции дали толчок к развитию психической деятельности. Начала оформляться согласованность работы руки и ноги. Состояние ребенка начало улучшаться.
Были множество консультаций по исправлению контрактур в ступне. В Донецкой областной больницы нам отказали (гипсование, операции), т.к. у нас гиперкинетическая форма и еще эпилепсия. Попали в Институт протезирования г.Харьков на консультацию к Петрову В.Г. Два раза гипсовали ногу, смотрел на реакцию ребенка, результата не было. Сказал, что нужно готовиться к операции. 
Прооперировали в Харьковской областной клинической травматологической больнице. Операция прошла успешно, удалось откорректировать положение ступни, но после операции нога перестала разгибаться, появилась спастика, подвижность сустава стала ограниченной, пропал контроль и чувствительность, ребенок не выполнял активные движения конечностью, даже перестал чувствовать пальцы ног. После гипсования объем ноги не увеличился в течение года, ухудшилось кровообращение, нога стала диспропорциональной.
На момент начала занятий по системе «Волевая пластика» ребенок практически не находился в вертикальном положений: в положении сидя спина очень сильно округлялась, голова свисала, в связи с ослабленным мышечным тонусом. Маша не контролировала тело, не было произвольных движений, все это усугублялось гиперкинезами рук и контрактами ног, опорная функция отсутствовала, ребенок не мог самостоятельно сохранять равновесие, отсутствовала координация движений. Была в состоянии психоэмоциональной подавленности.
Прошли благотворительный экспресс-курс по системе «Волевая пластика», который состоял из 5 сеансов. Ребенок комфортно чувствовал себя во время сеансов, занятия приносили удовольствие. У ребенка появилось ощущение собственного тела, появился контроль над движениями, координация движений, практически ушли гиперкинезы рук (например, увидела цветок - взяла (сразу!) и поднесла к носу), поменялась структура мышц, ослабленные мышцы стали эластичными, упругими, а перенапряженные - стали расслабляться, увеличился объем и амплитуда, движений, начала двигать пальцами ног, к ним вернулась чувствительность, скованные контрактной суставы стали больше выпрямляться. Качество движений улучшалось с каждым сеансом, появились свободные, произвольные движения, Маша стала активнее. Все это повлияло на формирование опорной функции и способствовало развитию ощущения равновесия. Сидя стала проявлять попытки удерживать и контролировать голову, изменять положение тела за счет опоры на руки, ноги. Правая нога визуально стала пропорциональной. Улучшился аппетит и сон. Внутричерепное давление нормализовалось. Стала социальнее, начала проявлять новые эмоции, больше нуждается в коммуникации.
Я очень довольна результатами и эмоциональным состоянием моей дочки. Таких результатов нам не давала ни одна реабилитация за все эти годы! Приятно видеть ее снова «ожившей», появилась опять у нее надежда, что все получится. Спасибо Вам за вернувшуюся надежду!

С огромной благодарностью и уважением Наталья М.!

Наша Полиночка родилась в 2013 путем кесарева сечения в сроке 38 недель, вес 2,250 г, рост 48 см, оценка по шкале Апгар 5-5,6 баллов». Состояние после рождения было тяжелое: геморрагический синдром, обилие кровоподтеков, петехии на туловище и конечностях, стигмы дизэмбриогенеза. Отмечался выраженный экстензорный гипертонус, угнетенные рефлексы. (В сроке 31 недели беременности на УЗИ выявлено ЗВУР плода, в 33 недели маловодие. В сроке 36 недель ЗВУР, нарушение гемодинамики 1 степени).
На второй день после своего рождения переведена из роддома в отделение патологии новорожденных с диагнозом гипоксически-ишемическое поражение ЦНС, синдром двигательных нарушений. Врачи разводили руками и утверждали, что ранее «таких» детей не видели и убеждали нас в том, что у нас генетическое заболевание. В 14 дней мы получили консультацию в Донецком областном специализированном центре генетики и перенатальной диагностики. Результат цитогенетического исследования: кариотип 46, ХХ, хромосомной патологии не выявлено.
После того как нас выписали из патологии новорожденных, наша жизнь поменялась полностью… Началась череда обследований, диагностик, бесконечных консультаций специалистов: неврологов, генетиков, метаболистов, хирургов и т.д. Мы находились на обследовании в ОХМАТДЕТе, (диагноз: спастический тетрапарез с задержкой психо-речевого развития – в 1,5 месяца), Донецкая областная клиническая больница (диагноз: внутриутробное аномальное развитие головного мозга), ОХМАТДЕТ – в 9 месяцев (добавился вариант диагноза - гипотиреоз стадия субкомпенсации). В 11 месяцев мы находились на лечении в «Институте педиатрии, акушерства и гинекологии» (диагноз: задержка психо-речевого развития и стато-кинетических функций в результате антенатального поражения ЦНС, гиперплазия щитовидной железы (0-1 ст.), эутиреоз). В принципе, четкого диагноза никто поставить не мог, а лишь переписывали одно и тоже с предыдущих заключений. Только спустя почти год, в мае 2014г, была оформлена инвалидность. Диагноз: спастический тетрапарез с задержкой психо-речевого развития вследствие гипоксически-ишемического поражения ЦНС. Гипотериоз стадия субкомпенсации, сходящееся косоглазие. G 82.1.
После череды обследований мы полностью «окунулись в реабилитации». Мы проходили реабилитацию практически во всех реабилитационных центрах Украины, экспериментировали с различными методиками восстановления. За 5 лет мы прошли: 7 курсов лечения в Международной клинике восстановительного лечения (г. Трускавец), дважды находились на реабилитации в «Институте протезирования, протезостроения и восстановления трудоспособности» (г. Харьков); дважды были в клинике доктора Берсенева (диагноз: синдром повышенного тонуса, генез которого требует уточнения. Врожденные контрактуры крупных суставов. Варусная деформация шеек обоих бедер. Плоско-вальгусная деформация стоп); несколько раз в Одесском областном благотворительном фонде реабилитации детей-инвалидов «Будущее» (клинический диагноз: нижний спастический парапарез с множественным артрогриппозом. GMFCS 2-3 уровень), реабилитационные центры в Николаеве, Одессе («Хаджибей»), Киеве (центр на ул. Богатырской) и т.д. При этом Полина большую часть жизни спала в различных ортезах, туторах, в последнее время носит корсет Шено. 
В 2015г получила консультацию в «Институте травматологии и ортопедии НАМН Украины» г. Киев, где впервые был поставлен диагноз артрогриппоз атипичной формы.
В том же 2015г. мы «вышли» на «Институт патологии позвоночника и суставов им. профессора М.И.Ситненко НАМН Украины» (г. Харьков), где нам предложили прооперировать «наши» плосковальгусные стопы. Сначала было проведено этапное гипсование по методике M.Dobbs (смена 5 повязок), а затем проведено хирургическое вмешательство в объеме: «операция Карчинова на обоих стопах, ТАФ таранно-ладьевидного, г/ст суставов спицей Киршнера. Перкутанная парциальная ахиллотомия справа и слава. Иммобилизация н/к в двусторонней кокситной гипсовой повязке». Через месяц гипсовые повязки были сняты, фиксирующие спицы удалены. Отдаю должное хирургам, но после этой операции стопы приобрели вид стоп здорового ребенка. Однако продолжали очень беспокоить полусогнутые колени.
В ноябре 2017 года мы решились на новую операцию. Было проведено хирургическое вмешательство в объеме: временное переднедистальное блокирование зоны роста обеих бедренных костей пластинами. В марте 2019г. годы пластины были извлечены (3 операция). Пока результата не видно. Ко всему, из-за проблем с опорно-двигательным аппаратом, у нас развился еще и сколиоз (3 степени).
Мы проходили лечение грязями, методиками Козявкина, Смолянинова, иглоукалыванием методикой Берсенева, ипотерапией, рефлексотерапией, плавания, постоянные курсы массажа, ЛФК. 
Вышеперечисленные мероприятия, конечно, давали свои толчки к двигательной активности, ребенок начинал переворачиваться, сидеть, ползать, затем ходить. При том, что изначально, врачи говорили: «она не будет ни сидеть, ни стоять, ни ходить». Полинка ходит, танцует, прыгает, спускается и поднимается по ступенькам, держась за перила, ездит на самокате …, но тем не менее, ее движения, а особенно ходьба, все равно носят патологический характер.
Общее состояние Полиночки на момент поступления на курс к В.Л. Лукиянчуку: S-образный сколиоз 3 степени, из-за которого деформировалось туловище, неуверенная походка, нарушена координация и объем движений, хромота на правую ножку, присутствие контрактур крупных суставов, которые уменьшали подвижность конечностей в целом. 
В марте этого года мы проходили экспресс-курс (который включает в себя 5 занятий, но нам посчастливилось пройти 8 сеансов) у Лукиянчука Валентина Леонидовича. Данная методика является безболезненной, в отличие от большинства опробованных нами ранее, на сеансах ребенок не плакал, проявлял положительные эмоции, чувствовал себя комфортно. После нескольких занятий были заметны результаты: снизился гипертонус конечностей, увеличился объем движений в суставах и изменился их характер (движения стали плавными, уменьшилось количество спонтанных реакций), текстура тела изменилась, стала эластичнее, мягче. По ходу курса изменения становились более выраженными. Тело становились расслабление, приобретало “здоровую” упругость, тонус стал равномернее, амплитуда движений значительно увеличилась, появилось разнообразие движений и положений тела. Сколиоз заметно уменьшился (фото прилагаются: до начала занятий и после): положение лопаток и ребер стало симметричнее, начали формироваться естественные изгибы позвоночника, оформилась талия. Увеличилась свобода движения таза, координация движений, стала лучше сохранять равновесие, стала активнее. Начала проявлять потребность в вербальной коммуникации, научилась лучше читать (со слогов перешла на предложения).
Результаты сохранились даже после перенесенной во время курса вышеупомянутой операции по извлечению пластин. Более того, мы заметили, что сеансы помогли подготовить организм к операции и способствовали скорейшему восстановлению в послеоперационный период, даже швы зажили быстрее, чем раньше.
Параллельно с тем, как дети проходили курс, у родителей была возможность освоить базовые техники методики, которые мы сейчас применяем на своих детках. Кроме практического обучения, мы также осваивали теоретические аспекты. Такого количества информации о возможностях влиять на организм нашей Полины мы еще не получали ни от кого.
Хочу выразить слова благодарности и признательности Валентину Леонидовичу и его команде за их «методику будущего». Система «Волевая пластика» - это невероятная методика, благодаря которой, мы увидели свет в конце туннеля. Теперь мы с мужем четко понимаем, где у нас проблема и как ее устранить. От всего сердца хочу Вас поблагодарить за Надежду и Веру, которую Вы вселяете в нас, родителей, за достижения моей Полины, за Ваше бесконечное желание помочь нашим деткам! От всей души хочу Вам пожелать крепкого здоровья, неиссякаемых сил в Вашем ДЕЛЕ, мирного неба над головой, вдохновения и благополучия!
Спасибо Вам бесконечное!

Девочка родилась с весом 3,09 кг, рост 50 см в 2008 году. Роды 1 срочные, осложненные. Родилась с кефалогематомой левой теменной кости. В мае 2009г. - врожденная катаракта обеих глаз. Проведена операция в ДСЛ "Охматдет". В 2011г. - диагноз - аутизм психиатры Бикшаева Я.Б., Марцинковский И.А.    Городская клиническая психоневрологическая больница N1.

Варвара проходила реабилитацию в таких организациях:

Киевский городской центр "Психическое здоровье детей" (ул. Фрунзе, 103а) - 2012г., 2014г., 2015г.

Центр социальной реабилитации детей-инвалидов (ул. Елены Телиги, 37г). - 2017г, 2018г.

В центрах проводились занятия со специалистами (логопед, коррекционный педагог, дефектолог, психолог), обучение родителей методикам работы. Программы рассчитаны на длительные коррекционные и обучающие занятия.

Ярко выраженных результатов после данных мероприятий не наблюдалось.

На момент начала прохождения курса "Волевая пластика":

Варвара не проявляла коммуникативных навыков. Зрительный контакт отсутствовал. Не умела концентрировать внимание. Движения были рваные, нескоординированные.  Циклические действия - подпрыгивала, размахивала руками, бегала. Пыталась играть на планшете, складывать пазлы, мозаику, конструктор. Игровое поведение отсутствовало. Нарушение речи – отсутствие вербального инструмента общения, речевой логики, о себе говорила в третьем лице. Присутствовала эхолалия.

После курса " Волевая пластика":

Варвара овладела произвольным действием по команде. Диапазон общения расширился. Адекватность поведения улучшилась, появился зрительный контакт. Частота агрессивного поведения снизилась. Расширился объем координации произвольных действий. Осознано идет на контакт, выполняет просьбы, поручения и учебные задания. Появилась адекватность в общении. Речь более разборчива и логична. Выражение лица стало осознанным, спокойным, вдумчивым. Улучшилась осанка.

По моему мнению, курс пройден успешно. Выражаю благодарность автору методики “Волевая пластика” Лукиянчуку Валентину Леонидовичу, а также инструктору по данной методике, который непосредственно проводил курс Васильчуку Григорию.

Бабушка Варвары

Ребенок родился на 41 неделе беременности в 2017 году, из роддома переведена в реанимацию ГДБ им. Б.Я.Резника в Одессе. Шесть суток находилась под ИВЛ. Потом была переведена в стационар для дальнейшего лечения пневмонии. Выписана с диагнозом: центральная лейкомоляция, синдром двигательных нарушений (спастический синдром S\D). В 8 месяцев проходила лечение в стационаре Одесской ОДБ, где был поставлен окончательный диагноз: задержка психомоторного развития, спастический синдром с приводящими контрактурами т/б суставов вследствие гипоксическо-травматического поражения ЦНС. В течение 1,5 года занимались Войта-терапией, ЛФК, массаж, проходили медикаментозное лечение, прошли три курса иглоукалывания, особо заметной динамики не наблюдали. На занятиях сильно плакала и интереса не проявляла. Потом консультация и реабилитация в Одесском областном благотворительном центре "Будущее".

Состояние ребенка до первого курса:

На курс по системе "Волевая пластика" мы с Никой пришли в 1 год и 9 месяцев. Ребенок на тот момент не мог свободно двигаться, в связи с тяжелой спастикой всех конечностей. Лежа на животе Ника не пыталась ползать, не переворачивалась со спинки на животик, ее развитие, в целом, не соответствовало возрастным нормам.  Не было захвата ручками и сведения рук на среднюю линию, правая рука всегда была зажата в кулачок, даже во время сна.

Состояние ребенка на курсе и после (с 17 сентября по 20 октября):

Уже после нескольких занятий был заметен первый результат, и с каждым занятием состояние улучшалось: ребенок стал расслабленным, ручки и ножки менее зажаты, текстура мышц изменилась - по ощущению они стали более мягкие и "живые".  Движения стали более свободные и контролируемые, количество спонтанных движений значительно уменьшилось, захватывая игрушку, теперь она сводит ручки по средней линии. Научилась ползать по-пластунски и переворачиваться на животик. Стала проявлять эмоции, появились новые звуки, при виде любимых игрушек выражает восторг. Стала ощущать собственное тело, например, по просьбе показывает язык, разжимает ладошку для "ладушек" и очень радуется, когда ее хвалят. Появились речь: первые слова и очень много новых звуков, много лепечет.
Отмечу то, что с первого же сеанса Нике понравилось заниматься, она не капризничала и была веселая во время процедуры, что ей не свойственно. В целом, система "Волевая пластика" дала положительный толчок психофизическому развитию ребенка, она очень поменялась и стала проявлять ко всему интерес, появилось доверие к окружающим людям. Чему мы все очень рады и выражаем благодарность автору методики Валентину Леонидовичу за труд и старание. Очень ждем следующего курса и новых результатов.

Родители Ники

Василиса родилась на 29-30 неделе беременности с весом 1кг 400г. Была реанимация 4 дня, после чего переведена в отделение недоношенных на дохаживание в областную больницу г.Николаева, где получала соответствующую терапию, было ВЖК 3 степени. Спустя 2 месяца была выписана домой. В год в центре Мартынюка поставлен диагноз "ДЦП, спастический тетрапарез", а в г. Николаев тот же диагноз подтвердила невролог Сергеева О.Э.

Реабилитация:

- с 4-х месяцев куры массажа;

- с 6-ти месяцев лежали в отделении неврологии областной больницы г.Херсона (массаж, ЛФК, парафинотерапия, сенсорная комната);

- с 8-ми месяцев центр «Будущее» г.Одесса (массаж, ЛФК, физиопроцедуры, психолог, логопед, Войта-терапия, Бобат-терапия, Монтессори, бассейн, тейпирование);

- центр реабилитации Мартынюка (Войта-терапия, Бобат-терапия, логопед, психолог);

- центр реабилитации Козявкина г.Трускавец (массаж, ЛФК, разработка суставов, механотерапия, светотерапия);

- дельфинотерапия;

- 4 раза были в Чехии на Войто-терапии;

- многократные курсы иглоукалывания;

- иппотерапия;

- занимались около 2-х лет по методу Ефименко.

- курс реабилитации в военном санатории г.Евпатория (ЛФК, массаж, аппликации нативной грязи, термоминеральные ванны, иппотерапия, логопед);

- занятия по методу Смолянинова;

- центр детской ортопедии и реабилитации г.Николаев (массаж, ЛФК, парафинотерапия, логопед);

- метод Фельденкрайз.

Все пройденные реабилитации давали определенный результат, но после многочисленных болезней с высокой температурой после 3 лет (до этого не болела так сильно) сошли на нет: наросла спастика, руки стали заворачиваться во внутрь, что привело к практической невозможности захвата предметов; наросла спастика мышц лица, что привело к ухудшению наработанных навыков речи. Полгода после болезни никаких реабилитаций не проходили.

В мае 2018 года попали на пробное занятие к Лукиянчуку Валентину Леонидовичу. Было видно, что ребенок ощущал себя комфортно на сеансе, и мне понравилось состояние Василисы после занятия, после чего захотели пойти на курс.

В октябре  2018 года прошли курс.
Результаты в ходе курса:
- расслабились ручки, особенно кисти;
- улучшилась зрительно-моторная координация: когда берет предмет в руку и куда-то кладёт, глазами сопровождает предмет, а раньше отворачивала голову в сторону - так ей было легче;
- спина окрепла: стала лучше держать голову и дольше сидеть;
- поправилась на 0,5 кг и это не смотря на то, что она болела!;
- повзрослела психо-эмоционально: стала более требовательная, проявляет предпочтения в быту, оформился характер и все это за очень короткий период!
 Что самое важное, это замечаю не только я, но и специалисты, которые с ней работают, в частности, логопед отметила, что намного проще стало заниматься с ней: значительно уменьшился глоточный рефлекс; при упражнениях на дыхание раньше нужно было применить силу, чтобы поднять руки вверх, а теперь спастика существенно уменьшилась и это выполняется с легкостью, что очень радует! Раньше она пыталась сказать первый или последние звуки слова, а сейчас хоть и тихо, но стремится произнести слово целиком!

Что самое немаловажное, на занятиях Василиса очень хорошо себя ведёт, очень внимательно следит за тем, что с ней делают, прислушивается к каждому движению. Я очень благодарна Валентину Леонидовичу и его команде Артуру и Насте (очень внимательные и профессиональные) за их старания!

Очень хочется на 2-й курс, чтобы достичь еще больших результатов!

Ещё очень важно то, что Валентин Леонидович проводил школу для родителей, где подробно объяснял, как работает его метод, мы, родители, имели возможность учиться! Ведь, как он говорит, родители - главные реабилитологи для своих детей, а его задача - запустить работу мозга! Так же Валентин Леонидович учит нас, родителей, более внимательно относится к своему ребёнку, быть наблюдательнее, прислушиваться, быть самодисциплинированными, ведь без этого невозможно полноценное восстановление ребёнка. За это ему ещё отдельное огромное СПАСИБО!

Меня зовут Елена. Моему сыну Назару 3 года (2015 года рождения).

Диагноз "ДЦП, спастический тетрапарез" нам поставлен в возрасте 1 года врачом Бочаровой Т.И. В августе 2018 Попченко А.А. и в ноябре 2018 Миронова М.А. в Одессе диагностировали подвывихи обоих ТБС.
 До года мы занимались Войта-терапией, массажем и ЛФК, которые не дали никаких результатов, а наоборот усугубили его состояние эпиактивностью. С года до 2,5 лет мы занимались методом БФМ. Благодаря этому методу мы поползли по-пластунски, начали брать игрушки, фиксировать взгляд, узнавать по голосу родных, а потом и визуально. Назар стал различать игрушки, если попросить дать конкретную игрушку, то дает именно ее. Начал говорить "мама", в позе "по-турецки" мог просидеть пару минут.
 Сейчас мы работаем по системе Лукиянчука Валентина Леонидовича "Волевая пластика" и прошли уже 3 курса.

Наше состояние и умения до 2 курса:

ползает по-пластунски увереннее, чем раньше, сидим по-турецки с опорой на руки с округлой спиной, полюбил прогулки на улице, осталась актуальной проблема перекреста ног и ограничения в локтевых суставах.

Мы прошли у Валентина Леонидовича 2 и 3 курс подряд и вот наши успехи:

 - самым главным, я считаю, то, что состояние тазобедренных суставов за 2 курса улучшилось и мы обошлись без оперативного вмешательства, которое врачи считали обязательным;

- перекрест ног уменьшился, ноги стали более подвижные и мягкие;

- стал намного активнее в плане ползанья;

- окрепла спинка при сидении, не такая округлая;

- стал очень любознательным и постоянно трогает предметы вокруг себя и спрашивает на своем языке "что это?", к примеру, трогает футболку на мне и спрашивает "что это?", после моего ответа, трогает футболку на себе и тоже спрашивает, так же и с разными частями тела;

- стал целенаправленно брать предметы, расслабились ручки;

- стал показывать по просьбе язык;

- стал хлопать в ладошки;

- по просьбе обнимает и целует;

- нашел на себе нос, ушки и волосы и теперь постоянно спрашивает "что это?";

- стал более исполнительным, характер стал более волевой, может и огрызаться, если не так, как он хочет;

- таз стал более подвижный, есть попытки вставания на четвереньки;

- на просьбу прорычать как лев начинает по-своему рычать;

- стал брать предметы в обе руки и стучать друг об друга;

- стал перекладывать предмет из одной руки в другую;

- стал складывать кубики друг на друга;

- стал лучше работать пальчиками рук;

- стал вести диалог, при этом может поогрызаться;

- очень полюбил улицу, во время прогулки стал засыпать;

- заметил детей на площадке, начал тянуться к ним, даже заметил голубя и кидал ему хлеб по моей просьбе;

- стал ровнее сидеть в своем стульчике для кормления;

- заметила, что узнает местность, когда гуляем, к примеру, если скоро будут качели, он начинает радоваться;

- очень хорошо сидит на качельке и готов кататься часами, при этом ровная спина и отлично держится руками;

- если посадить на табурет при этом он упирается ручками на стол, очень хорошо держит равновесие и спинку;

- стал терпеливее, очень повзрослел и изменился;

- стал внимательным к ощущениям своего тела;

- стал говорить "га" и "ка" и теперь постоянно это повторяет.

Спасибо большое Валентину Леонидовичу за успехи моего сына!

Отзыв о пройденном реабилитационном курсе у Валентина Леонидовича Лукиянчука по системе "Волевая пластика".

Наша София родилась в 2015 году на 29 неделе с 3 степенью недоношенности. Диагноз: "Перинатальное гипоксически-ишемическое поражение головного мозга, судорожный синдром". Поставлен в Областной детской клинической больнице в отделении Патологии новорожденных и недоношенных детей 08.02.2016 года заведующей отделения и нашим лечащим врачом Масалыгой Мариной Анатолиевной. Далее проходили лечение в городе Киев в детской больнице "Охматдет", откуда были выписаны 14.03.2016 года с диагнозом "Перинатальное гипоксически-ишемическое поражение головного мозга, двухсторонняя вентрикулодилятация, кистозная фаза, судорожный синдром".
С 5 до 11 месяцев Софии делали массажи.
Так как от массажей результата не получали, в 11 месяцев начали посещать Одесский благотворительный фонд реабилитации детей-инвалидов "Будущее", где нас записали на курс реабилитации, в котором применялись такие методики: массаж, Бобат-терапия, Войта-терапия. Курс не был закончен, так как у ребенка на спине выскочил фурункул. Нам дали выписку и отправили по месту жительства в неврологический центр, в выписке отмечено, что ребенок после курса без динамики. По мнению главврача и лечащего врача Михайленко В.Е. результатов нет.

Состояние ребенка до работы по системе "Волевая пластика":

У Софии был повышенный тонус конечностей, из-за этого при ходьбе заваливалась и падала, могла ходить только на носочках. Самостоятельно не могла ходить и даже боялась, всегда держалась за руку, прихрамывала на левую ногу. Были ослаблены мышцы спины, из-за чего она всегда наклонялась. У ребенка присутствовала пониженная чувствительность рук, не различала на ощупь текстуры и предметы, не могла совершать "тонкие" действия, например, мять, ломать или бросать предметы. Не разговаривала, очень редко говорила "мама", "папа" или "баба".

Состояние ребенка после 1 курса:

У Софии улучшилась координация: научилась ловить и бросать мяч, пробует кувыркаться, научилась ощущать свое тело в пространстве, хорошо держит равновесие, может самостоятельно наклоняться и разгибаться. Улучшилась мелкая моторика: начала рисовать, играть в песке, складывать конструктор и собирать мелкие предметы. Не боится самостоятельно ходить, походка стала увереннее, начала даже бегать, стала уходить спастика, тело стало расслабленным и мягким, окрепли мышцы спины. Научилась самостоятельно пить из чашки. За время курса у Софии безболезненно прорезалось около 10 зубов. У ребенка улучшились психические процессы: появилось много новых звуков и "своих" слов, которые она использует для общения и объяснения с близкими, проявляет новые, ранее не свойственные ей эмоции, например, обнимает, целует и гладит маму, стесняется посторонних, начала проявлять бытовые предпочтения, стала более самостоятельной, послушной и любознательной. Все вышеперечисленное было недоступно Софии до занятий по системе Валентина Леонидовича.

Состояние ребенка после 2 курса:

Все умения, полученные в ходе и после проведения 1 курса, усовершенствовались. Также за счет того, что движения ребенка не сковывает спастика, появились новые навыки, например, София научилась сидеть на корточках, научилась хорошо сидеть с прямыми ножками и ножками, свешенными с дивана. Теперь еще лучше держит равновесие, даже научилась кататься на самокате, стала более выносливая, пешком может преодолевать более дальние расстояния. Контроль над ручками повысился, стала красивее рисовать и любит это делать. Повзрослела не только физически, но и морально. В быту проявляет самостоятельность, появились навыки самообслуживания, может сама купаться (под присмотром мамы), одежду выбирает себе сама, пока не надевает ее, но может самостоятельно раздеваться, научилась сама есть и старается это делать аккуратно, стремится помогать маме с домашними делами. Раньше все разбрасывала, а теперь умеет и собирать. Радует нас любознательностью, быстро учится и хорошо все запоминает.  Научилась выделять у предметов общие признаки (собирает сортер самостоятельно, играет в игры, связанные с классификацией). Повысилась концентрация внимания: может усидчиво и долго собирать конструктор, смотрит мультики от начала и до конца. Стала разговорчивой, активно коммуницирует, можно задать вопрос и получить конкретный ответ (да или нет), посредством диалога можно узнать, что она хочет.
  Для ребенка Валентин Леонидович является авторитетом! Например, если София не хочет идти на улице ножками, то папа говорит, что Валентин Леонидович звонил и говорил ходить ножками больше, и София идет.

Хотим поблагодарить Валентина Леонидовича за чудесную методику и прекрасные результаты!

Отзыв о втором курсе реабилитации наше сына  по методике Лукиянчука Валентина Леонидовича «Волевая пластика».

Наш Андрюша родился на 33-й неделе беременности в 2015 году, из роддома переведен в отделение недоношенных новорожденных детей ДГБ им. Г.Я. Резника. Выписан с диагнозом «Неонатальная гипербилирубинемия, синдром мышечной гипотонии. Недоношенность III степени». В Одесской областной детской клинической больнице до полутора лет ставили задержку психомоторного развития. В 1,5 года поставили «Спастический тетрапарез, дистония, грубая задержка психопредречевого развития, F 06,6 вследствие тоническо-травматической энцефалопатии». В 2 года поставили диагноз: «ДЦП, дистонический тетрапарез GMFCS 4 уровень» (Одесский областной благотворительный фонд реабилитации детей-инвалидов «Будущее»). Через несколько месяцев в диагнозе изменился уровень: GMFCS 5 уровень.

В течение двух лет занимались Войта-терапией, ЛФК, делали массажи, прошли два курса иглоукалывания, занимались с логопедом, проходили медикаментозное лечение. Заметной положительной динамики не наблюдали. К занятиям интереса не проявлял, часто плакал.

Состояние ребенка на начало 2 курса. 

На второй курс с Андреем мы пришли в 3 года, это через 3,5 месяца после первого курса. Хочу отметить, что за этот период количество спонтанных движений стало еще меньше. За это время появились новые слова: «папа», «деда». Затем начал повторять цифры и считать до 5, стал отвечать на вопросы как говорят животные, иногда сообщать, что хочет в туалет. Фиксировал взгляд на движущихся и неподвижных предметах, с интересом за ними наблюдал.

Если отвлечь внимание, то в положении на животе на некоторое время мог выпрямить ноги. Часто выпрямлял их (правую лучше) и в положении на спине. Левую кисть начал чаще открывать, но при этом опять стал прижимать левую руку к груди. Правую начал снова заводить назад. В положении на животе начал легче поворачивать голову в стороны. Опора на ноги слабая, особенно на левую.

Состояние ребенка на 2 курсе и после.

Уже после нескольких занятий стал спокойнее, начал выпрямлять ноги в положении на боку. Чаще стал проводить времени на спине, выпрямляя при этом ноги. Лучше начал управлять левой ногой, пытаться поднять ее и дотянуться до предмета (раньше мог это делать только правой). Стал лучше удерживать голову при поворотах в стороны. Расслабилась левая рука, начал целенаправленно пытаться управлять ею, появились попытки опоры на нее. Чаще стал удерживать обе руки перед собой. Начал засыпать на животе. Появились попытки ползания. При этом все реакции стали быстрее: реакция глаз, поворот головы, быстрее начал переворачиваться. Немного улучшилась опора на левую ногу. Стало легче поднимать одновременно обе руки над головой. Начал лучше жевать. 

Появился четкий ответ «да» и «нет» на вопросы. Эмоционально стал активнее, требовательнее, стал просить любимые игрушки, мультфильмы. Появился звук «с», увеличился словарный запас. Начал хохотать. Стал повторять знакомые слова из слышимого текста. Начал запоминать имена героев из мультфильмов и сказок.

Все занятия по методике «Волевая пластика» проходили с удовольствием, с хорошим настроением. После занятий ребенок всегда был расслаблен и доволен.

Выражаем огромную благодарность Валентину Леонидовичу за вложенный труд и его старания найти индивидуальный подход к каждому ребенку. Надеемся на дальнейшее сотрудничество и новые результаты. И обязательно ждем следующего курса. 

Валентину Леонидовичу желаем крепкого здоровья и творческих успехов!

Родители Андрюши

Назар Ф. 2014 года рождения. Родился на 42 неделе. Было 3-х кратное обвитие пуповиной, сразу не закричал. Ребенка реанимировали и на следующие сутки отправили в ОДБ г. Николаева, где он провел 9 дней на ИВЛ в реанимации, на 10-е сутки отключили от аппарата и был переведен в детское неонатальное отделение. Через 2 недели был выписан домой. В 6 месяцев был поставлен диагноз - синдром двигательных нарушений.  С тех пор стал пациентом неврологического отделения. В 2015 году в Николаевской областной неврологии был поставлен диагноз ДЦП, двойная гемиплегия, задержка ПМР. Неоднократно ребенок получал медикаментозную терапию, физпроцедуры. Но изменений не было, и мы больше не посещаем больницу. Начали реабилитировать ребенка в доме Ангела в Одессе, в Борисполе «Вільний рух», несколько раз были на реабилитации в клинике Козявкина, Нам удалось за все это время добиться положительных результатов. В результате неоднократных реабилитаций научился переворачиваться на живот, пытался ползать по-пластунски, немного снизился тонус, научился имитировать животных и различать цвета. Но, к сожалению, после вирусной болезни и температуры был откат назад, увеличилась спастика, появилась больше, чем была до, нельзя было согнуть ручки, выровнять ножки, перестал ползать.

В мае 2018 года познакомились с методикой «Волевая пластика». Нам очень повезло пройти курс у самого автора медики В.Л. Лукиянчука, за что ему очень благодарны. Его метод – это, что-то особенное. На первый взгляд, он непонятен для родителей, которые привыкли видеть традиционную физкультуру и массажи. Но, когда увидели результаты на своем ребенке, прочувствовали эффект на себе, одним словом, более подробно познакомились с принципом метода, поняли, что каждое движение имеет глубочайший смысл.

В процессе занятий заметили много положительных изменений.  Состояние ребенка значительно улучшилось. Взгляд стал более осознанный, появилось больше слов и звуков, стал лучше жевать и практически не давится. Лучше держит голову, спинка стала ровнее и крепче. Значительно снизился тонус ручек и ножек, уменьшилась спастика. Движение рук стало более целенаправленным, теперь Назар пытается складывать пирамидки, рисовать. Раньше с трудом мог дотянуть ручку до ротика, теперь хочет сам кушать, может почесать глазки, носик, и любую доступную часть тела. Начал проситься в туалет и даже ночью, скоро можно будет отказаться от памперсов вообще.

После таких положительных изменений, мы прошли 2 курс у Валентина Леонидовича Лукиянчука.  Назарчик радовал своим психо-эмоциональным развитием в течение курса и продолжает радовать до сих пор. Начал осознано говорить имена близких, а также имена инструкторов, которые работали с ним на курсе. Называет и показывает все части своего тела. Знает и говорит названия окружающих предметов, фруктов и любимых блюд. Я не могу описать словами свои ощущения, от того, что наконец-то понимаю и могу услышать то, чего мой ребенок хочет, или что у него болит, или чешется. Во время прохождения второго курса нам удалось отказаться от памперсов, даже по дороге на занятия не было необходимости их использовать. Я считаю, что благодаря методике «Волевая пластика» Назар гораздо лучше ощущает свое тело. Ему легче управлять своими ручками, научился включать и выключать свет, открывать и закрывать двери.  Несмотря на плохую координацию движений, научился преодолевать эти препятствия. Ножки стали намного ровнее, ручки меньше зажаты и послушнее. Стал проявлять свой характер и твердо настаивает на своем, стал более целеустремленный и более терпеливый, даже если что-то не получается сделать, он не сдается, а еще больше старается. Я это тоже отношу к положительным изменениям. На занятиях ребенок вообще не плачет, даже при работе с укороченными мышцами. Реабилитация без слез очень важна для нас. Ребенок развивается психически, физически и не плачет.  В целом очень довольны новыми навыками и общим развитием Назарчика.

  В доме Ангела похвалили абсолютно все специалисты, с которыми Назар занимался ранее. Сейчас прошло уже почти 2 месяца после того, как закончили курс, но Назарчик продолжает радовать нас своими успехами. Каждый день словарный запас увеличивается, много чего получается повторить, от чего сам очень рад.

 Мы очень рады, что за такой короткий период нам удалось достигнуть таких результатов, благодаря уникальному методу. Очень надеемся, что эти изменения и навыки будут только нарастать. И с огромным удовольствием и надеждой ждем 3 курс.                 

 Хотим еще раз выразить огромную благодарность Валентину Леонидовичу и его команде, за их огромный и тяжелый труд.

Наш сын Алексей, 2009 года рождения, прошёл реабилитационный курс по системе "Волевая пластика" у Лукиянчука В.Л. с 20 сентября по 25 октября 2018 года. Данный курс был вторым, первый курс реабилитации мой сын проходил с 25 апреля по 9 июня 2018 года.

Родился доношенным, рожала на 40 неделе, никаких патологий не было выявлено, роды прошли хорошо, выписали из роддома с девяткой по шкале Апгар. Ребёнок голову держал в 2 месяца, к 6 месяцам сидел, но не было переворотов и не отталкивался ножками, т. е. не было упора.  Руками предметы брал, но на руки упора для ползания не было. 

Неврологи ставили синдром диффузно-мышечной гипотонии, но ни причины, ни окончательного диагноза не ставили.  У нас был долгий путь, чтоб попасть в Харьков на обследование к генетикам, которые выявили сбой в одном гене у обоих детей, у Алеши и его сестры Ани, старшей на 5,5 лет, но у неё все выражено не так тяжело. У обоих детей постоянно повышены такие показатели: КФК креатин фосфокиназы превосходит норму в десятки раз, печёночные пробы постоянно высокие. Наши дети были первые, кому харьковские генетики провели биопсию мышц, после которой начали ставить сначала прогрессирующую мышечную дистрофию. (Ни вид, ни форму не определяли). Но так как у Алеши шёл семимильными шагами прогресс, а не откат назад, сейчас пишут дословно диагноз так:

Врожденная мышечная дистрофия.  Митохондриальная дисфункция.  Недостаточность метионинсинтазы редуктазы.  Полиморфизм гена MTHFR 66 C / T.  гипергомоцистеинемия.

Реабилитация проходила в рамках Центра реабилитации детей инвалидов имени Б. Литвака (дом с ангелом). Там он научился ползать, стоять на ногах, ходить начал после четырёх лет, но первая ходьба была недолгая, пару шагов делал и уставал, надо отдыхать.

Из препаратов периодически курсами принимает энерготропную терапию, назначаемую генетиками.

Ходит в обычную школу, в 3 класс. Вернее, ездит на занятия в школу на подростковом 2-х колесном велосипеде.

Посещает, по возможности, бассейн, когда здоров.

После второго пройденного курса хочу отметить следующие изменения:

1. У Алексея заметно улучшается координация. Ещё на первом курсе весной он только учился стоять на одной ноге. В начале второго курса, при выполнении махов ногами, он мог максимально удержаться на одной ноге до 3 раз. Сейчас, после второго курса, при выполнении махов дома, он может удержаться на одной ноге свыше 30 раз, это очень хороший для него результат.

2.  В течение двух недель после окончания курса у него появилось новое движение, связанное с координацией: стоя на одной опорной ноге, вторую ногу он поднимает вверх, подкручивая её в сторону, т. е. движение, как у каратистов. И это движение ему доставляет удовольствие.

3. У него стало получаться продолжительное время находиться в новой позе: из положения сидя на пятках встать на колени с ровной спиной.

4. Лучше стал подниматься по ступенькам лестницы, хоть спускаться ему все же легче, чем подниматься.

5. Поясничный гиперлордоз стал умеренным, заметно, что он не так выпячивает грудь вперёд.

6. Стал лучше и, самое главное, с удовольствием лезть по лестнице (шведской стенке). Как раз после окончания курса мы переустановили шведскую стенку под малым углом наклона к стене (раньше она была прибита под большим углом наклона, потому что он не мог лазать по ней вообще), а сейчас при лазании он лучше и, самое главное, самостоятельно подтягивает корпус и попу, раньше он это делал только с посторонней помощью.

7. Ну и самый главный приобретенный навык: Алексей стал больше и дольше ходить. Улучшилось качество его ходьбы: меньше раскачивает корпус при ходьбе, выводит прямо ноги, стал более вынослив. Если даже после первого весеннего курса реабилитации, чтобы пройти расстояние 200-300 метров, к примеру, расстояние до школы или до остановки, ему требовалось пару раз присесть на лавочках, или чтобы его несли, чтобы он мог отдохнуть. Сейчас, осенью, он меня очень радовал, так как данные расстояния мог проходить быстрее и без отдыха. Показывает мне с удовольствием: "Мама, смотри, я научился бегать!" Это, конечно, пока ещё не бег, но он очень быстро, с ускорением идёт.

8. Алексей сам замечает свои успехи, и они его радуют, стремится достичь большего, в целом, стал осознаннее и заинтересованнее в вопросе своего выздоровления. Он стал более оптимистичен, эмоционально стабилен, дисциплинированным, более выносливым не только физически, но и морально.

Положительную динамику моего сына, в первую очередь то, что он стал крепче и лучше ходить отмечают как родные и близкие, так и посторонние: учителя, технический персонал школы.

Одним словом, полученные результаты по итогам проведения курса по системе "Волевая пластика" являются для нас бесценными. Ни одна методика не давала нам таких ощутимых результатов, как данная.  Для меня слова Валентина Леонидовича, что мой ребёнок (при условии, что он будет заниматься и работать над собой !!!) станет полноценным человеком и восстановится полностью - не просто подарили надежду, а дали уверенность в этом. Я очень хочу и дальше работать с моим ребёнком по данной методике (как я понимаю, ещё много чего есть впереди, что изучать) и дальше радоваться приобретенным успехам!!!

Спасибо, что Вы появились на нашем пути!!!

Отзыв о первом и втором курсе реабилитации по методике Лукиянчука В.Л. "Волевая пластика"

Артём родился на 39 неделе беременности в 2015 г.
Диагноз: ДЦП, дискинетическая форма, псевдобульбарный синдром, афазия развития, функциональный эквинус стоп, плоско-вальгус стоп (поставлен в Одесской областной детской клинической больнице в возрасте 1,5 лет).
 

Пройденные реабилитационные курсы:
 - с 3 месяцев ребёнку делали массаж с применением краниосакральной терапии;
 - в 5 месяцев прошли: Войта-терапию, массаж, бассейн, остеопатию, Бобат-терапию, занятия ЛФК, реабилитацию в Центре В.Л. Козявкина (5 курсов).
Благодаря пройденным реабилитационным мероприятиям научился держать голову, переворачиваться со спинки на живот, вставать на четвереньки, ползать, но только подтягивая обе ножки под себя, сидеть на пятках, вставать с коленок, но из-за слабости мышц не мог выводить левую ногу.
На момент поступления на курс ребенок не ходил, не разговаривал и, в целом, не развивался согласно возрастным нормам, слабость мышц, особенно ног и спины. Нарушена социализация, не разговаривал, не стремился к контакту с окружающими.
 
Результаты первого курса у В.Л. Лукиянчука (06.08.2018 - 19.09.18)
На начало курса было много спонтанных движений, постоянно крутился и сползал со стола, приходилось "ловить" его и постоянно придерживать, включать один и тот же мультик(без которого он испытывал беспокойство, смотрел его везде, дома и на занятиях), чтобы инструктор мог провести процедуру. Примерно в середине курса поведение улучшилось, стал дольше лежать в одном положении, стал спокойнее и дома. Хорошо спал после процедуры. Появились самостоятельные попытки вставать на ножки, раньше только ползал. Дома стал изучать содержимое более высоких полочек в шкафах. Стал смотреть в лицо, когда с ним разговаривают.
Появились первые звуки. Окрепла спина и ножки. Появилась опорная функция, стал стоять с поддержкой некоторое время.
 

Результаты второго курса (22.09.2018 - 26.10.18)
Стал более спокойный, мог заниматься без мультика, дольше находиться в одном положении. Некоторые упражнения ему очень нравились, и он выполнял их с удовольствием. Стал проявлять внимание к новым предметам, мультикам, игрушкам. Появился интерес к играм, активно в них участвует. Вслушивается в речь окружающих и эмоционально на нее реагирует. Стал проявлять множество эмоциональных реакций, стал выносливее и усилился иммунитет. Стали прорисовываться мышцы ног, реже подворачивает левую ножку при опоре на нее, лучше ею управляет, правильно встает на нее. Самостоятельно стоит на ножках держась за что-то, делает это уверенно. Сидя на стуле, держит ровно спинку, раньше из-за слабости мышц постоянно сгибался и округлял ее.
Очень довольны результатами и ждем нового курса.

Наша Екатерина родилась в 2016 году в г. Одесса, роддом №5 путем кесарева сечения на 28 неделе беременности с весом 1140 г, глубоконедоношенной, вследствие тотальной отслойки плаценты. По шкале Апгара 1, с единичным сердцебиением. Еще в реанимации роддома случилось ВЖК 3-4 степени, вследствие чего приобрели гидроцефалию. Более 2 месяцев были на ИВЛ, более 3 месяцев были в больнице. После выписки в июне 2016 года нас прооперировали и поставили шунт для ликворооттока, перед операцией голова стремительно выросла на 10см. Операция прошла успешно, шунт сделал свое дело, и голова перестала расти.

В настоящее время Катюше 2 года и 10 мес. Объем головы 52см, объем грудной клетки 49 см. Вес 11,5 кг. Рост приблизительно 92 см.

Спустя некоторое время встали на учет в Одесский реабилитационный центр “Дом с Ангелом”, где нам назначили Войта-терапию и дали список частных реабилитологов, с которыми мы могли бы заниматься. Невролог только не объяснила, чем это для нас может обернуться. По-своему незнанию, как все перепуганные родители таких деток, мы слушали все рекомендации невролога и старались максимально помочь своему ребенку. Мы занимались войта терапией, на которой Катюша дико кричала, а также Бобат терапией, на которой у Катюши были сильнейшие истерики, мы ставили иголки, мы делали легкие массажи и не очень легкие, на которых Катюша орала. Через крик ее заставляли поднимать голову, через боль ее заставляли делать усилия и делать то, что от нее требовали. Таким образом, мы докричались до высокой эпиактивности, появилась судорожная готовность. Обнаружили 3 эпиочага (на сегодняшний день остался один эпиочаг в районе большой кисты справа). В какой-то день с такой плохой ЭЭГ мы пришли к нашему неврологу в Дом с Ангелом на что она нам сказала, надо давать ПЭПы (противосудорожные препараты), хотя судорог у нас не было и отправила нас к известному эпилептологу Бочеровой Т.И. на консультацию. Она посмотрела наши ЭЭГ, нашу девочку и сказала нам отправляться домой, что она запрещает всякие реабилитации, иначе доиграемся до приступов в виде судорог. Мы послушались ее и отменили все реабилитации и сидели с Катюшей дома несколько месяцев. Надо заметить, что результатов данные методики практически не давали, а в результате еще и навредили, так как появилась высокая эпиактивность и судорожная готовность.

  Настоящие стоящие результаты мы начали получать только в ноябре-декабре 2017 года на 1 нашем курсе по методике “Волевая пластика”, о чем есть наш отдельный, ранее написанный и снятый на видео, отзыв.

   В феврале 2017 года подали документы для оформления инвалидности нашей Катюше. Вот выдержка из выписки:

Заболевание (патологическое состояние): Внутренняя гидроцефалия в стадии субкомпенсации, последствие гипоксически-ишемической энцефалопатии, недоношенности 4 ст. ВЖК (внутрижелудочковой кисты) 4 ст. в виде маляционно-атрофического поражения головного мозга. Вентрикулоперитонеальное шунтирование слева. Спастический тетрапарез, симптоматическая эпилепсия. Задержка статомоторного, психоречевого развития. Учитывая степень ограничений функций жизнедеятельности организма и зависимость от постоянного постороннего ухода присвоить категория “ребенок-инвалид подгруппы А”

  Итак, новые курсы (3 и 4 по счету) проходили с начала августа по конец октября 2018 года. Всего мы отзанимались 11 недель (33 занятия), средней продолжительностью по 3 часа каждое занятие. Мы прошли сразу 2 курса подряд, так как Катюша стала более выносливой по сравнению с прошлыми курсами и не было необходимости делать перерыв.

Перерыв между 2-м и 3-м курсами был небольшим, всего лишь 2 месяца, что дало нам возможность сохранить приобретенные навыки за предыдущий курс и плавно войти в новый.

Состояние перед 3-им курсом:

Заметна была зажатость и функциональная ограниченность в левом тазобедренном суставе, что вызывало смешение таза при отведении бедра в сторону.
В период между курсами наблюдалась нулевая динамика в наборе веса.

Минимальная температура воды при купании была не меньше +32С и всё же начинала замерзать после 20 мин купания.

Катюша сохранила свою расслабленность, еще имеется перекос (сидит буквой «С») из-за переменчивого тонуса, больше с левой стороны. Все лучше и лучше поднимает голову с животика, дольше задерживает ее наверху, используя опору на ручки. Радует, что мы  можем с ней немного пообщаться, поговорить и уровень ее интеллекта постоянно растет и развивается.

Недавно, общалась с одной мамочкой, они только в начале своего пути. Ребенок в сильной спастике/тонусе, эпилепсия и вот она мне говорит: «Ну, конечно, у Вас нет спастики…» Да, Катюша, очень прогрессирует, еще год назад у нее были настолько сильно зажаты ручки, что она не разрешала с ними работать. Валентин Леонидович от курса к курсу расширяет функциональные возможности Катюши. Катюша год назад и сейчас – это огромный прогресс, невероятная динамика. И это отмечают все наши знакомые, родственники и мамочки других деток с подобными диагнозами.

Более того, я скажу, что за последние полгода мы прибавили 1 килограмм к весу – это огромный для нас прорыв, у Катюши улучшился метаболизм, она вытянулась с 88 до 92 см с момента последнего курса. Это огромный успех! Ребенок развивается и мы, как родители, счастливы и продолжаем дальше упорно работать.

Также хотим отметить, что для таких детей, как Катюша, очень важно хоть как-то высказывать свое мнение. У нас от курса к курсу повышается словарный запас, мы учимся говорить о своих пожеланиях: например, попросить кушать. Мы до сих пор не прибегаем к услугам логопедов – дефектологов, а словарный запас растет. В нашем окружении, наших одногодок с ДЦП и не только, это довольно редкое явление, когда ребенок разговаривает хотя бы чуть-чуть. Нам очень повезло, что у нас при нашем обширном кровоизлиянии уцелел ствол мозга и есть возможность развивать речь и интеллект, что мы успешно и делаем совместно с В.Л.

Состояние ребенка после прохождения 3-4 курса по методике «Волевая пластика» под руководством Лукиянчука Валентина Леонидовича, а также инструкторов Анастасии и Артура.

1. Добавились новые слова «када када», «да када», «куда», «купа купа», при слове тигр начинает «ррррр» рычать J Если раньше «пока-пока» говорила по просьбе, то теперь говорит , когда мы собираемся уходить и сама без просьбы прощается.
2. Стали больше понимать ее желания и потребности. Может сама сказать ,когда ей хочется кушать. На вопрос «Катенька,что ты хочешь?» - «Кашку»…Ты хочешь Кушать? – «Да» или начинает изображать плямканье «ням ням ням»
3. Больше осознанных захватов игрушек. Миску хватает, выкидывает из нее все игрушки.
4. Стала лучше контролировать свою голову. Когда едет в автокресле, то пытается ее наклонять. И когда сидит в стульчике для кормления, то голову наклоняет вперед, чтобы посмотреть, где ее игрушки, раньше она это делала лежа и только глазами двигала. Сейчас пытается поднять голову и наклониться. Получается пока неловко, при этом заваливается на левую сторону. Над этим продолжаем работать.
5. Эмоционально более активная, общительная. Раньше могла долго сидеть в одной позе в стульчике, сейчас ей это неинтересно, она познает мир, хочет все вокруг трогать, бросать на пол и т.д.
6. Набрали вес, вытянулись в рост. Вес набрали около 500грамм за курс. Вытянулась до 92 см.
7. Стала ровнее сидеть в стульчике, был период что сидела буквой «С». Тонус стал равномерным по обе стороны
8. Стала дольше и увереннее поднимать голову с живота. Дольше задерживает, ей это очень нравится и получается от этого удовольствие. Поднимает голову и крутит ей, пытается все рассмотреть.
9. Соответственно дольше и лучше лежит на животике, очень радуется, когда ее перевернем. Начинает активно брыкаться и пытаться ползти
10. Появилась опора на локти, когда пытается поднять голову. В целом руки лучше использует на животе.
11. Улучшилась ситуация с левым тазобедренным суставом, его функциональная свобода стала эквивалентна правому.
12. На мне может ножки «лягушечкой» сделать, благодаря существенному уменьшению тоничности аддукторов.
13. Улучшился контроль положения шеи и головы в вертикальном положении. При вертикальном ношении на руках нет нужды поддерживать голову, раньше боялась так делать и всегда поддерживала или подстраховывала.
14. Значительно улучшилась свобода в двуглавых мышцах бедра, что позволяет с посторонней помощью дотянуться ручками до пальцев ножек или сесть в позу полу лотоса.
15. Стала пробовать лежать без подушки. Лучше ощущает себя в пространстве. Затылок немного стал ровнее
16. Ушел рвотный рефлекс и ночные срыгивания. Стала более зрелая система ЖКТ и метаболизм улучшился. До начала курса если дам еду посл 21 вечера,то обязательно срыгнет с плачем. Сейчас мы можем на ночь еще йогурт съесть в 23 вечера и все прекрасно усваивается
17. В целом, по всему телу просматривается улучшенный мышечный каркас. Такой себе крепыш, особенно ножки накачанные.
18. Увеличилось время активного купания в ванной.
19. Появилась возможность купать в более прохладной воде (+28/ +30 С)
20. Научили, в ванной, бить ладошкой по воде.
21. Когда я кормлю Катюшу, то теперь все время хочет сама взять ложку и пробовать сама кушать. Пробует кушать сама, пока с моей помощью.
22. Катюша стала более обучаема. Может по просьбе дать ручку и потом можно попросить дать и вторую ручку. Она стала больше идти на контакт с чужими людьми.
23. Появились попытки оперировать двумя руками одновременно при захвате предмета.
24. На сегодняшний день, просматривается понимание просьб с нашей стороны, очень расстраивается, когда ее просят сделать что-то чего она, не умеет. Например, топнуть ножкой. Я прошу ее покажи, как мишка ножкой делает «топ», Катюша расстраивается и может заплакать. И тогда я беру ее ножку и делаю это за нее, и она радуется и успокаивается. Это говорит о том, что ребенок стал больше ощущать себя в этом мире и свои способности. Я верю в то, я знаю, что с Валентином Леонидовичем мы всего это научимся делать. У нас самая тяжелая форма ДЦП, но я знаю, что мы будем ходить! И в этом нам поможет Валентин Леонидович и его команда инструкторов.

Мы, безмерно, благодарны Валентину Леонидовичу, за его методику, - результат самоотверженного труда. А главное - кардинально новый взгляд и подход в реабилитации, который дал нам чёткие ориентиры в таком трудном деле, как восстановление ребёнка с тяжелой травмой мозга.

Валентин Леонидович, ещё раз хотим выразить от нашей семьи Вам огромное спасибо за проведённый курс. Изменения ощутимые и видимые налицо. Папа пять месяцев, не видев ребёнка, с гордостью отметил его успехи. Родные и знакомые, давно не видевшие Алексея, тоже отмечают прорыв в его физическом развитии.

Алексей, 6 мая 2009 года рождения.
Родился доношенным, рожала на 40 неделе, никаких патологий не было выявлено, роды прошли хорошо, выписали из роддома с девяткой по шкале Апгара. Ребёнок голову держал, сел к 6 месяцам, но не было переворотов и не отталкивался ножками, не было упора. Руками предметы брал, но на руки упора для ползания не было.  
Неврологи ставили синдром диффузно-мышечной гипотонии, но ни причины, ни окончательного диагноза не ставили.  У нас был долгий путь, чтобы попасть в Харьков на обследование к генетикам, которые выявили сбой в одном гене у обоих детей, у Алеши и его сестры Ани, старшей на 5,5 лет, но у неё все не так выражено тяжело, как у него. У обоих детей постоянно повышены такие показатели: КФК креатин фосфокиназа, превышает норму в десятки раз, печёночные пробы постоянно высокие. Наши дети были первые, кому харьковские генетики провели биопсию мышц, после которой начали ставить сначала прогрессирующую мышечную дистрофию (ни вид, ни форму не определяли). Но, так как у Алеши шёл семимильными шагами прогресс, а не откат назад, сейчас пишут дословно диагноз так: 
Врожденная мышечная дистрофия. Митохондриальная дисфункция. Недостаточность метионинсинтазы редуктазы. Полиморфизм гена MTHFR 66 C/T. Гипергомоцистеинемия. 

Реабилитация наша проходила в рамках центра реабилитации детей инвалидов имени Б. Литвака (Дом с ангелом).  Там он научился ползать, стоять на ногах, ходить начал после четырёх лет, но ходьба первая была не долгая, пару шагов делал и уставал, надо отдыхать.
Из препаратов периодически курсами принимает энерготропную терапию, назначаемую генетиками. 
За этот последний год 2017-2018 у Алексея не было видимых ощутимых результатов, так как этот учебный год прошёл достаточно тяжело, много болел - были карантины, и он за этот год почти даже и бассейн не посещал, не говоря о процедурах, только начинаем ходить на массаж - заболел. В школу, и вообще, из дома на расстояние передвигается с помощью велосипеда, так как при ходьбе 50-100 метров устаёт. У него очень сильно выраженный гиперлардоз спины плюс к этому вальгус стоп.

С 25 апреля по 9 июня мой сын Алексей впервые прошёл у Лукиянчука  В.Л.  курс по авторской системе "Волевая пластика". 
Хочу отметить первое впечатление от первых двух занятий.

У ребёнка после сеанса очень хорошо раскрылись стопы, походка стала не такой раскачивающейся в разные стороны.  И он сам же отметил, первые результаты и сам понял необходимость занятий.

Занимаясь и выполняя упражнения по специально подобранной программе, у ребёнка появились такие навыки:

- он стал координировать свое тело, научился стоять на одной ноге, чего ранее не делал; 

- не так выгибает спину, то есть не такой выраженный гиперлардоз;

- при ходьбе не так раскачивается в разные стороны, при этом ноги выводит более прямо перед собой, а не размашисто, в разные стороны;

- стал лучше подниматься на ступеньки и опускаться с них;

- самое главное, начал преодолевать большие расстояния, чем это было до курса и, как мне кажется, чуть быстрее;

- и, как говорится, вишенка на тортик: появился абсолютно новый навык спустя две недели после пройденного курса - он научился самостоятельно поднимать какие-либо предметы с пола, земли, держась за колени! До этого ему надо было держаться за какую-то опору (стул, комод...). И при этом поднимании с земли, он не так запрокидывает голову назад, как было раньше.

Во время курса и в конце курса, хочу отметить, что у него увеличился аппетит и пошёл набор веса (то, что является для него очень большой проблемой из-за плохой усваиваемости белковой пищи). До начала курса у него было 22 кг, после курса - 24 кг, но в данный момент из-за жары, опять снизился аппетит, на сегодняшний момент его вес - 23.3 кг.
 

Одним словом, полученные результаты по итогам проведения курса "Волевая пластика"  являются для нас бесценными. Ни одна методика не давала нам таких ощутимых результатов, как данная. Для меня слова Валентина Леонидовича, что мой ребёнок (при условии заниматься и работая над собой!!!!) - станет полноценным человеком и восстановится полностью, эти слова не просто подарили надежду, а дали уверенность в этом. Я очень хочу работать с моим ребёнком по данной методике и дальше (как я понимаю, ещё много, чего есть, что изучать впереди) и дальше радоваться приобретенным успехам!!!
Спасибо, что Вы появились на нашем пути!!!

Мама Алексея

Ребенок родился на 33-й неделе беременности, из роддома переведен в отделение недоношенных новорожденных детей ДГБ им. Г.Я.Резника. Выписан с диагнозом «Неонатальная гипербилирубинемия, синдром мышечной гипотонии. Недоношенность III степени». В Одесской областной детской клинической больнице до полутора лет ставили задержку психо-моторного развития. В 1,5 года поставили «Спастический тетрапарез, дистония, грубая задержка психо-предречевого развития, F 06,6 вследствие тонически-травматической энцефалопатии». В 2 года поставили диагноз: «ДЦП, дистонический тетрапарез GMFCS 4 уровень» (Одесский областной благотворительный фонд реабилитации детей-инвалидов «Будущее»).

В течение двух лет занимались Войта-терапией, ЛФК, делали массажи, прошли два курса иглоукалывания, занимались с логопедом, проходили медикаментозное лечение. Заметной положительной динамики не наблюдали. К занятиям интереса не проявлял, часто плакал.

На курс «Волевая пластика» Андрюша поступил в 2 года 7 месяцев.

Состояние ребенка до курса.  Голову удерживал слабо. Опора на предплечья только с посторонней помощью и с огромными усилиями. Мог опираться только на правую ногу, при попытке опереться на левую, появлялось много спонтанных движений. При движении правую руку часто заводил назад. Мог перевернуться со спины на живот, но правую руку не мог вытянуть вперед. Голову по средней линии не держал. Руки поочередно прижаты к груди, левая кисть почти всегда закрыта. При попытке двигаться часто скрещивал ноги. Понимал обращенную речь, поворачивал голову в сторону называемых предметов, с трудом и очень редко говорил «ма-ма». На положении на животе подтягивал ноги. Мог недолго удерживать мелкие предметы в правой руке. Спал с рождения на боку.

Состояние ребенка на курсе и после.

Уже после нескольких занятий стали видны изменения: ребенок заметно расслабился, начал пытаться работать сам руками, улучшилось внимание, появилась речь. Стал лучше удерживать голову в разных положениях. Начал чаще раскрывать левую ладошку. Правую руку перестал заводить назад. Начал понемногу опираться на левую ногу, при этом уменьшились спонтанные движения. Чаще стал выпрямлять ножки в положении на спине. В спокойном состоянии перестал перекрещивать ноги (перекрест есть, когда что-то беспокоит или когда не выспится). В положении на животе стал чаще выпрямлять ноги, а руки держать перед собой более симметрично. Мягче стали руки и ноги, стало легче с ними работать. Начал с посторонней помощью удерживать крупные предметы обеими руками одновременно, чаще удерживать руки на груди. Стал дольше фиксировать взгляд на движущихся и неподвижных предметах, с интересом за ними наблюдать. Начал по несколько часов спать на спине (раньше это было большой редкостью). Появились новые звуки и слоги «ка», «ба», «бо», «бка», «тсь». Начал тянуть гласные звуки нараспев. Стал осознанно говорить «мама», «баба», «папа», «ням». Эмоционально стал взрослее, более требовательным, чаще и дольше улыбаться, показывать свое недовольство мимикой и громким плачем. Начал быстрее есть сухую твердую пищу (печенье, хлеб), лучше пить из чашки.

Все занятия по методике «Волевая пластика» проходили спокойно, с интересом, без страха и слез, Андрюша работал с удовольствием.

Выражаем огромную благодарность Валентину Леонидовичу за проведенную работу с нашим ребенком. Надеемся на дальнейшее сотрудничество и новые результаты. Ждем с нетерпением новых разработок, а Валентину Леонидовичу желаем здоровья и творческих успехов.

Родители Андрюши

11 декабря 2015 года родилась девочка София в 29 недель 3 степень недоношенности, с диагнозом: Перинатальное гетоксически-ишемическое поражение головного мозга, судорожный синдром.
Этот диагноз нам был поставлен в Областной детской клинической больнице в отделении патологии новорожденных и недоношенных детей 08.02.2016 года в выписке заведующей отделения и нашим лечащим врачом.
Следующий шаг - это переезд из Областной больницы в Киев, в Ахматдет (детская больница).
Потом - выписка с диагнозом 14.03.2016 перинатальное гипаксически-ишемическое поражение головного мозга, двухсторонняя вентрикулодилятация, кистозная фаза, судорожный синдром.
С 5 месяцев мы занимались массажем до 11 месяцев.
В 11 месяцев попали в Одесский благотворительный фонд реабилитации детей инвалидов Будущее. Так как результатов от массажей не получали, в центре нас записали на курс реабилитации, во время реабилитации использовали такие методики: массаж, Бобат терапию, Войта терапию.
Курс реабилитации не был закончен, так как у ребенка на спине выскочил фурункул, нам дали выписку и отправили по месту жительства в неврологический центр, в выписке отметили, что ребенок без динамики после курса. По мнению главврача и лечащего врача - результатов нет.

Мы с мужем решили заниматься развитием ребенка частным образом.
Пробовали делать курс иглоукалывания, занимались самостоятельно ЛФК и со специалистами, с массажистами, сами старались выполнять упражнения, обучения, но результат не задерживался…

В апреле этого года я узнала о методике Валентина Леонидовича. После пробной процедуры я увидела своего ребенка первый раз такой мягкой, все тело просто воздушное. Когда София прошлась после процедуры, то ребенок с восторгом на своем языке сказала с удивленной улыбкой. Ребенок почувствовал разницу до и после. У нас такого мягкого тела не было даже после одного курса массажей. После процедуры мы вышли с ней на улицу, и она уже не хваталась за мой палец, а просто летела вперед САМА У меня было ощущение, что мой ребенок освободился от чего-то сковывающего. Мы решили, что однозначно мы хотим идти на курс к Валентину Леонидовичу.

На момент поступления к Валентину Леонидовичу на курс состояние ребенка было таким: 
1. Тонус в руках и ногах, ребенок ходил как робот, грубая походка из-за того, что тонус ног сильный, ребенок ходила на носочках всегда, падала назад, таз не работал, ноги были широко.
2. На левую ногу прихрамывала всегда.
3. Спину держала слабо, наклонялась и падала. Это все замедляло движения ребенка в целом. София не чувствовала руками ничего (предметы, песок, ломать, бросать, мять).
4. Ногами ходила только на носочках. Держалась за руку за палец и не отпускала. 
5. Не разговаривала, очень редко «мама», «папа», «баба».
6. Песок брала двумя пальчиками.

Во время курса  мы получили вот такие результаты:

Первая процедура:
Стала чаще становиться на стопу, раньше только на носочках, изменилась походка, раньше ходила ноги широко расставив, тонус ощутимо снизился, ребенок стал более мягким, начала говорить на своем детском языке.

Вторая процедура:
Спит ребенок на животе, ножки расслаблены, вытянуты по сторонам. Смотрит мультики лежа на животе и дергает левой ножкой туда-сюда. В игрушку вставляет диск и включает музыку и начинает танцевать. Пытается носок одеть на ножку. Много спит и много активничает. Играет в игру и понимает суть игры (собирает продукты в корзину). Вышла после второй процедуры и начала громко кричать, так громко мы еще не кричали. Пыталась залезть на забор, стала на бетонную часть забора и по сетке вверх пыталась вылезть. Кричит много, говорит много на своем. Села в стульчик свой сама и встала сама.  Для нас это было впервые, так как лицо Софии было удивленно, и улыбка не сходила с уст.
Повторив села, встала несколько раз. Обычно мы в стульчик сначала на сидение ставили ногу, а потом убирали ногу и падали в стульчик.

Третья процедура:
Лучше держит равновесие, ходит уверенно и ориентируется в пространстве свободно.
Левая сторона была хуже, а теперь левая лучше правой. Разводит ноги на тренажере без натяжения.

Четвертая процедура:
Держит равновесие хорошо и спину ровно, могу доверить ей и пустить без помощи моей руки.
Когда идем часто опускает одну руку в низ, обычно руки при ходьбе вверх.
Разговаривает с интонацией, первый день спокойная, обычно нервничает, требует.
Очки поднимает вверх смотрит, а потом опускает, сравнивает зрение в очках и без.

Пятая процедура:
Ходит хорошо с каждой процедурой, лезет вверх, кладет предметы на столешницу, комод.
Все больше ходит сама, без помощи, увереннее. Лежит на животе и уже дрыгает двумя ногами, делает березку, прыгает на коленях на диване, четко выполняет задания, полученные от родителей, раньше ходила рассеяно по квартире и не понимала, что от нее хотят.

Шестая процедура: 

Стала взрослее, все понимает, говорит какие-то новые звуки, слова. Стала нежной, ласковой, много целует маму, бабушку. Принесла мне цветочек и дала понюхать. Играет в игры детские на телефоне, в одну игру выиграла получив три звезды (три звезды - это без ошибок). Идет купаться, говорит «ку» и показывает на ванную. Стоит в новых позах, как взрослая. Бегает по дивану по матрацу с одной стороны в другую, раньше падала в самом начале матраца. Пытается кувыркнуться через голову.

Седьмая процедура:
Кружится, ранее не кружилась. Рисует лучше, четче. Пытается вытянутся, лежа на животе. Пытается танцевать сама.

Восьмая процедура:
Сказала «ку-ку», начала кушать сама, стала более спокойной.

Девятая процедура:
Телефон листает указательным пальцем, выбирает игрушки сама себе в магазине. Выбрала, купили и ушли. Много ходит сама, разговаривает. Выполняет часто просьбы, помогает.

Десятая процедура:

На море руки зарывает в песок, ногами много бегает по песку. Я бегу впереди, а она за мной. Щипается, рисует руки красками (ладошки), ручкой изрисовала себе две ладошки. Сама укрывается, прячется накрываясь с головой, поворачивает голову собеседника, что бы на нее смотрели. Моет руки сама, отталкивает меня, делает сама. Чаще говорит слова ДА и НЕ, когда нужно.

Одиннадцатая процедура:
Долго не могла уснуть, смеялась, кувыркалась по мне, положила на меня подушку, ложилась на нее и смеялась. Пальчики перебирает, свободно ставит ладони на аппликатор Кузнецова, раньше боялась его. Кружились на руках, раньше сжималась, а сейчас наслаждается, нравится кружиться. В лопатку набирала песок и в ведро положила. Купается мочалкой, вымачивает мочалку. На руке создает губами звуки.  При танце использует новые движения руками. С каждым днем держит лучше равновесие. Щипается, себя других, плюется.

Двенадцатая процедура:
Разговаривает, больше повторяет. Задаешь вопрос - может ответить ДА, НЕ.
Много целует, обнимает, маму от себя не отпускает. Хочет ходить только сама. Бросалась песком, пила с маленькой пластиковой бутылочки с горлышка сама.

Тринадцатая процедура:
Поглаживает меня, бабушку. Бросала мяч, поднимая в руках над головой (на вытянутых руках). Пьет чай с печеньем, сама берет печенье с пакета и запивает самостоятельно из стеклянной чашки чаем. Показывает без ошибок цвета. Знает 4 цвета - красный, синий, зеленый, желтый.
Ладошками хлопает по струе воды. Готовит типа маме кушать, взрослой ложкой мешает в кастрюле по кругу. Помогает вытирать поверхности старательно, стирать помогает руками. Обрисовала все двери в квартире, стены и кота мелом. Выбрасывает мусор в мусорное ведро, раньше мимо бросила и ушла.
Ставит телефон перед собой и хочет, чтобы он стоял. Ломает веточки сухие на пополам. Щебень перебирает, вылазит на гору со щебнем. Ходит вниз головой.

Четырнадцатая процедура:
Бросает камешки. Кусочки песка разминает пальчиками. Рисует фломастером на листке. Достала бумагу и пошла искать, чем рисовать. Танцевала по-новому энергично, разнообразные движения руками, первый раз пила с трубочки. Нажимает кнопку в телефоне пропустить рекламу в ютубе, раньше не нажимала.

Пятнадцатая процедура:
Сама включила игрушку с музыкой веселой и начала танцевать ножками, смотрит на ножки и танцует (держась руками за диван). Стала ходит медленнее, чем раньше, и ножки чаще ставить на пяточку.

Шестнадцатая процедура:
В темное время суток выключает свет, чтобы везде было темно. Кушает с ложки сама.

Семнадцатая процедура:
Ведет чудомобиль одной рукой, в другой руке лопатка детская, проехала путь, остановилась, взяла лопатку в другую руку, чудомобиль в другую руку и поехала дальше. Пытается сама пить, кушать. Гулять много хочет.

На сегодняшний день (25.06.2018) ребенок умеет:
Бегает за мячом, ловит его, бросает в руки на расстоянии, складывает конструктор, лезет в песочницу сама, набирает песок в лопатку и в ведерко высыпает, так же высыпает песок из ведра. Целует, обнимает, гладит, жалеет маму и дерется тоже, бьет, а потом жалеет. Покупает в магазине покупки, что ей понравится. Набирает воду в пластмассовую бутылку, опуская под воду в ванной и набирает, так же ставит бутылку под струю воды, моется мочалкой, гуляем, бегаем по 4-5 часов на улице. Пьет сама с чашки, трубочкой.
Рисует кружочки, знает цвета: розовый, красный, зеленый, синий, желтый, оранжевый, голубой, белый, фиолетовый. Отгадывает животных, фрукты-овощи, машины в телефоне.
Ходит хорошо, самостоятельно. Зубы лезут, было во время курса около 10, сейчас подходим, наверное, уже к 18-20. Не могу посмотреть точно, но уже весь рот полон зубов. Кусается, укусила маму за живот, неожиданно. Просится на улицу гулять, берет с собой все необходимое, что ей нужно взять с собой на улицу. В новых местах ведет себя послушно. Лежит на животе дергает ножками поочередно, подтягивается на животике. Если что-то хочет исправить, то есть нужна моя помощь обращается и показывает. А также начала ко мне обращаться буквально вчера МАМА. А позвонил папа, взяла сама трубку и говорит ПАПА. Я поняла, что муж позвонил. И, действительно.
Когда я что-то делаю на кухне, Софии интересно. Говорю «иди принеси свою ступеньку и будешь видеть, что мама делает». Идет, принесет, станет и смотрит, что я делаю. Самостоятельно уже залазит на стул ...

Приносит полотенце маме после душа сама. Стесняется. Знает все овощи, фрукты, показывает пальчиком на картинки. Разговаривает на своем много.
Все, что выше перечислено до курса ребенок не умел делать, не знал, не имел понятия...

Я хочу поблагодарить Валентина Леонидовича за чудесную методику и прекрасные результаты!

И мы хотим оставить отзыв о пройденном реабилитационном курсе у Лукиянчука В.Л., который мы прошли в декабре 2017.

Немного о нашей ситуации:

Мы рождены в результате кесарево сечения на 7-м месяце беременности по причине тотальной отслойки плаценты.

Последствиями было сильное удушье и как результат, - сильное кровоизлияние в мозг, которое диагностировали как ВЖК 3-4 степени.

Как следствие, развилась гидроцефалия и две операции по шунтированию.

После шунтирования мы выписались домой в тяжёлом состоянии, которое пытались исправить в течении полутора года, посещая различные реабилитационные центры и специалистов. Но за это всё время мы не получили явных улучшений, напротив, занятия проходили под непрекращающийся крик Катюши, которая просила и умоляла нас о помощи. Иногда складывалось впечатление, что то, чего мы достигли через крик, было бы на много больше, если бы мы просто оставили её в покое.

И вот будучи неудовлетворёнными ходом дел, мы решили, что лучше вообще не посещать реабилитаций, если не удаётся этим заниматься без крика. И тут к своему счастью мы встретили В.Л., который ворвался в нашу жизнь с идеей, что в ходе реабилитации не должно быть и намёка на не довольствие ребёнка от упражнения. Сложно было представить, как это может быть при том, что Катюша у нас барышня с характером и уже имела устойчивую привычку не ожидать ничего хорошего от посторонних людей, приходящих в её жизнь. А также была сильная спастика рук, что даже при простом поглаживании доставляло её массу дискомфорта и неприятных ощущений.

И так, на курс мы поступили с сильной спастикой рук и спины. Соответственно мы не переворачивались, не держали голову, не владели руками, даже дотянуться кулачком в рот - это была невыполнимая задача, руки были как каменные. И что тут говорить о исследовании мира вокруг себя с помощью рук, оно просто отсутствовало.

Спастика мышц спины и скрещенные ножки заставляли нас находиться постоянно в выпрямленном положении ног и туловища, усадить на попу или подтянуть коленки к животику, не представлялось возможным.

В эмоциональном плане, Катюша всегда была жизнерадостным и весёлым ребенком, уже пыталась издавать разные звуки и даже слоги: "ма-па-ба".

В результате курса мы достигла многих положительных реакций:

- В большей степени ушла спастика рук. Кулачок во рту, прикоснуться к носику, ушку, щёчке - это теперь действия, которые приносят нам удовольствие. Начав ощущать свои руки, она начала их использовать для исследования всех предметов вокруг себя: бусы, салфетки, игрушки, кулёчки всё идёт в ход.

- Спина стала гнущейся и послушной, садимся с поддержкой головы, ножки можем подтянуть к животику или сесть по-турецки.

- Эмоциональность: стала более радостная, с большим интересом исследует мир вокруг себя, слоги комбинирует в слова, чаще всего на санскрите.

- И одно из важных улучшений. Катюша стала любить движение и упражнения. Под песенку, стишок или просто под счёт мы делаем любые упражнения с улыбкой и весельем.

- Во время курса мы приобрели теоретическое понимание происходящего, а также приобрели систему оценочных критериев для постановки целей на курс, и оценки любого реабилитационного процесса.

Мы испытываем самые положительные и теплые чувства к Валентину Леонидовичу, особенно Катюша, которая всегда улыбалась ему, когда мы приходили на занятие.

Он нам подарил не только уверенность в будущем нашей доченьки, а также превратил нашу мечту в чёткую цель с пониманием и планом действий, которые нам нужны для её достижения.

С нетерпением ждём следующего курса и новых радостных достижений в развитии.

На протяжении беременности в целом я чувствовала себя хорошо, работала до восьми месяцев, все анализы были в норме. 9 апреля 2015 года в 20:30 на свет появилась моя Кирочка весом 3500 г и ростом 50 см. Моя доченька не смогла самостоятельно дышать, ей провели первичную реанимацию и подключили к аппарату искусственной вентиляции легких. Только на девятый день жизни Кирочка смогла дышать самостоятельно. Потом нас перевели в отделение патологии, а домой мы приехали почти месяц спустя. Выписали Кирочку с диагнозом: гипоксично-ишемическое поражение ЦНС вследствие асфиксии средней тяжести при родах, синдром угнетения, судорожный синдром, синдром повышенной нервно-рефлекторной возбудимости. Вентелярно-ассоциативная пневмония.

Кирочка потихоньку подрастала, голову начала держать в 4 месяца, и я надеялась, что все уже позади, но судьба распорядилась иначе…

Когда в 9 месяцев Кирочка так и не села, мы активно начали лечиться на стационаре Херсонской детской областной клинической больнице и до года прошли 3 курса реабилитации в Международной клинике восстановительного лечения г. Львова. 31 марта 2016 года Кирочке поставили диагноз: ДЦП, спастический тетрапарез, задержка психического и речевого развития.

На момент поступления на реабилитацию по методу «Микрокинетической синхронизации» Кире было 1 год и 6 месяцев, далее привожу выдержки из протоколов обследований перед началом и по окончании курсов:

• Кира умела переворачиваться со спины на бок, не умела самостоятельно сидеть, не умела ползать (когда помогали ей ползать, упирали ладони в подошву, она толкалась ногами, но не понимала, что нужно переставлять руки вперёд и потом ими подтягивать корпус)
• Пальцы ног почти всегда были согнуты (из-за спазма мышц сгибателей пальцев ног), так же почти всегда стопа была приведена внутрь (из-за постоянного напряжения задней большеберцовой мышцы)
• В положении сидя с поддержкой и раскачивании вперёд - назад постоянно запрокидывала голову назад (слабые мышцы шеи)

Первый курс закончился 28.11.2016 и состоял из 22 сеансов.

По ходу прохождения курса «Микрокинетической синхронизации» произошли следующие изменения:

• Кира научилась переставлять руки вперёд при упражнении ползание (помогаем ей ползать, упирая ладони в подошвы)
• Лучше держит голову сидя (почти не запрокидывает голову назад при раскачивании)
• Научилась самостоятельно сидеть по-турецки, опираясь руками об поверхность
• Научилась самостоятельно ползать сверху вниз на наклонённом столе, один край стола поднят на 10,5см. Начинали такое ползание на 16-том сеансе, один край стола был поднят на 46см
• Реже держит стопу в супинированном и приведённом внутрь положении в покое
• В спокойном состоянии реже держит согнутые пальцы на ногах
• Учится новым движениям по просьбе, стала больше понимать, может показать рукой на некоторые предметы по просьбе
• Мышцы ног и рук стали более эластичными

Было рекомендовано: прохождение следующего курса через 1 месяц.

Второй курс закончился 05.02.2017 и состоял из 22 сеансов

По ходу прохождения второго курса «Микрокинетической синхронизации» произошли следующие изменения:

• Кира научилась самостоятельно ползать по ровной поверхности
• Научилась самостоятельно переворачиваться с живота на спину
• Научилась хорошо держать голову в вертикальном положении
• Улучшилась координация и точность движений (в правильной последовательности переставляет руки и ноги в ползание, точнее показывает руками на предметы, части тела и другое, научилась делать некоторые целевые действия руками)
• Увеличилась сила мышц (научилась ползать быстрее, дольше и выше поднимает корпус во время занятий на фитболе)
• Улучшилась психическая активность
• Научилась произносить новые звуки

Третий курс закончился 11.07.2017 и состоял из 22 сеансов.

По ходу прохождения третьего курса «Микрокинетической синхронизации» удалось достигнуть следующие изменения:

• Увеличилась сила мышц разгибателей спины: если взять Киру за таз, при этом ноги вертикально, в этом положении она научилась самостоятельно с полностью наклонённого положения поднимать корпус на полную амплитуду
• Окрепли ручки, мышцы спины: лучше и быстрее ползает, научилась ползать на горку (один край стола поднят)
• Окрепли мышцы шеи: лучше держит голову в положениях: сидя, стоя, в партере
• Лучше опирается ручками о поверхность
• Лучше управляет мышцами стабилизаторами: лучше стоит (если держать за ручки), ровнее и дольше сидит
• Научилась некоторое время сидеть на своих пятках (если посадить)
• Увеличилась взрывная сила ног при резких толчковых и прыжковых движениях

От себя еще хочу добавить, что Кира за время первого курса стала лучше держать голову, спину, дольше сидеть по-турецки с опорой на руки; научилась ползать с помощью по-пластунски, показывать, где глазки, носик, ручки, ножки; научилась по просьбе вытирать носик салфеточкой; складывать мелкие игрушечки в ведерко; лучше захватывать предметы кистью, лучше понимать.

За время второго курса Кира стала активнее переворачиваться со спины на животик и обратно; самостоятельно ползать по-пластунски; играть на животике и опираться на локотки и на ровные ручки; показать, где ушки и пупик; делать «ПОКА»; стали появляться слоги в речи, иногда слова.

После третьего курса Кирочка может сидеть по-турецки и играться игрушечками (преимущественно с опорой на руки, но дольше), научилась по просьбе открывать ладошку и давать «Пять», показывать предметы в книжечке, появилась опора на локти в положении лежа на животе.

Я искренне благодарю всех, кто участвовал в реабилитации Кирочки за профессионализм, за индивидуальный подход, за теплую и спокойную атмосферу и, КОНЕЧНО ЖЕ, ЗА НАШИ РЕЗУЛЬТАТЫ.

Желаем Вам успехов и новых достижений!

Ребенок родился в срок, от первой беременности, которая протекала без осложнений. Врач, который принимал роды настолько был уверен в нормальном протекании процесса, что пошел спать и его не хотели будить, ребенок долго стоял в проходе, когда пришел доктор, спросонья сделал маленький разрез, вытянул ребенка, он сразу не заплакал, было 23.30 ночи пока вызвали детского врача начали ребенка реанимировать. Пролежал в кювезе 2 недели в роддоме, после 1,5 месяца в областной больнице и выписали с диагнозом гипоксически-травматическое нарушение ЦНС, судорожный синдром. До 4 месяцев были движения руками, ногами, активно реагировал на окружающих, после начало сковывать, сначала руки перестали подниматься вверх, стало спастикой сковывать все тело, начал отставать в развитии. В 8 месяцев прошли курс лечения в Охматдет вышли с диагнозом: микроцефалия, ДЦП, спастический тетрапарез, задержка психоречевого развития. Ребенку стало еще хуже, чем было, его расслабили так, что он стал тряпочкой. Через неделю дома ребенка сковало еще больше, чем до Охматдет. В 9 месяцев прошли 2 недели курса реабилитации в центре на Богатырской у Мартынюка, до конца не прошли из-за очень отрицательного отношения врачей к ребенку, там очень не любили «безперспективных» детей. С 1 года и 2-х месяцев прошли 5 курсов реабилитации в Сумской клинике «Вертебролог» - массаж, иглотерапия, медикаменты. Были небольшие улучшения. Параллельно ездили в Москву к биоэнергетику. Значительных улучшений не было. Начал расти, скрестились ноги, очень мало и плохо спал. В 6 лет обратились Институт проблем боли в Киеве, после 3 курсов лечения нейрометамерной рефлексотерапии начал спать хорошо, по-немногу стал расслабляться, эмоционально стал активнее, но отравились арбузом очень сильно, пролежали в больнице, через 5 месяцев заболели краснухой с осложнениями бронхо-пневмонией, организм ослаб - через месяц заболел ветрянкой с осложнениями - и все лечение насмарку. Проходили курсы лечения до 19 лет. Улучшений не было. 3 раза до 14 лет были на грязях в санаториях. Первый раз были улучшения, пока не сделали подряд несколько раз грязи и попали в больницу. Больше грязи не помогали.

На момент поступления на данный курс реабилитации ребенок не сидел, руки согнуты в локтях, не опускались вниз, кисти опущены, ноги скрещены, деформация грудной клетки, таза, на ногах одни сухожилия, мышц практически не было, скован спастикой, не разговаривал, косоглазие, была низкая психическая активность.

По результатам прохождения данных курсов произошли глобальные изменения. За короткий промежуток времени были достигнуты поразительные и непредсказуемые результаты, которых мы не могли достичь за долгие годы массажей и различных лечений.

Ребенок стал опускать руки вниз, ноги в коленях стали расходиться, стал более расслабленный. Поменялось выражение лица, начали расти зубы внизу жевательные и выровнялись вверху. За 3 недели вырос на 2 сантиметра. Стала меньше деформация груди, все тело меняется по форме (ноги, руки, туловище), голова лучше поворачивается и чаще выравнивается. Стал внимательнее к окружающим, рот не такой скованный, не стал реагировать на резкие звуки (обычно подскакивал и даже плакал), руки и ноги стали теплее, раньше были всегда в любую погоду холодными и влажными.

Считаю, что пройденный курс реабилитации – самый эффективный курс лечения из всех пройденных ранее. Ни одно лечение не дало таких поразительных результатов в физическом и психологическом состоянии моего ребенка.

Большая благодарность Лукиянчуку В.Л.

Ребенок родился на 32 неделе с весом 1кг 750г, рост 44 см, первая из двойни. Второй ребенок здоров. Лера больна с рождения. До года в Охматдете был поставлен диагноз энцефалопатия, гидроцефальный синдром. В 1 год был поставлен диагноз ДЦП на Богатырской. В возрасте 1,5 года начала проходить курс войтотерапии в Центре Мартынюка. Занимались 2 года.

Прошли курс Охматдет на Стретенской. Состояние ухудшилось, больше туда не обращались. В возрасте 5 лет была сделана операция по-Ульзибату в Туле. Выпрямились ноги, через полгода сделали первые шаги.

С 6-ти лет 2 раза в год проходили лечение в различных санаториях, 2 раза в год курс реабилитации в психоневрологическом диспансере на Миропольской. После 14 лет поддерживали состояние курсами массажа и водными процедурами. Динамики не наблюдалось.

На момент поступления на данный курс реабилитации ребенок ходила на улице за руку с поддержкой сопровождающего, походка спастическая, движения зажаты. Характерная спастика в конечностях, неподвижность таза, плечевого пояса и всего тела в целом. Очень ограничены движения рук и ног.

По результатам прохождения данных курсов произошли глобальные изменения в движениях и свободе движений различных частей тела. За короткий промежуток времени были достигнуты поразительные и непредсказуемые результаты, которых мы не могли достичь за долгие годы массажей и различных лечений.

Ребенок стал совершенно самостоятельно без поддержки и страховки передвигаться по улице, при этом преодолевая все препятствия (бровки, ямки, лужи), останавливаться и менять направление движения. Стал ориентироваться в пространстве. Ребенок сам, без поддержки, стал ходить по лестнице. Стала самостоятельно мыть голову, намыливать тело. Появилась уверенность в себе, устанавливается равновесие, координация движения вне поля зрения. У ребенка в обиходе появились такие фразы: «я сама», «я могу», «я умею», «я хочу». Улучшилось умственное развитие, внимание. Исчезла спастика в ногах, руках, плечевом поясе, появились свободные движения таза, талии, всего позвоночника. Может ходить назад, влево, вправо. Ребенок сам говорит, что ей стало легче двигаться. Ранее ярко выраженные кифоз и лордоз позвоночника стали менее заметны.

Считаю, что пройденный курс реабилитации – самый эффективный курс лечения, из всех пройденных ранее курсов лечения. Ни одно лечение не дало таких поразительных результатов в физическом и психологическом состоянии моего ребенка.

После прохождения курса ребенок стал на полную ступню; увеличилась ротация кисти наружу; при ходьбе перестали тереться друг о друга колени; руки при ходьбе не зажимаются в локте, выпрямились; уходит косоглазие; руки свободно поднимаются вверх, в стороны, отводятся назад; выровнялась шея.

Наблюдается развитие не только физическое, но и умственное. Развивается логическое мышление: куда пойдем, что будем делать сегодня, завтра и т.д.; улучшилась память на события и вообще; появился интерес к внешнему виду: «что одену?», «что возьму с собой?» и т.д. Появилась активность в обществе, стала разговорчивей, сама начинает общение.

Большая благодарность Лукиянчуку В.Л.

Прошли курс МИКРОКИНЕТИЧЕСКОЙ СИНХРОНИЗАЦИИ.

Рожала на Красном хуторе г. Киева Дарницкого района в роддоме.

Ребенок родился с весом 2 кг 450г, рост 46 см. В родах мама пробыла 15 часов, после этого экстренное кесарево. Когда родилась поставили диагноз энцефалопатия. Родничок потом быстро зарос – последствие внутричерепное давление, головные боли, судороги рук и ног, потом эпилепсия с потерей памяти, приступы. Долго не ходила, пошла в 1 год и 6 месяцев, позже начали сидеть, и все позже.

Почти каждый год лежали в больницах, лежали на Богатырской в неврологическом отделении в г.Киеве. Потом еще лежали в Ахматдете в неврологическом отделении.

Постоянно на лекарствах противосудорожных. В возрасте 10 лет девочка стала очень сильно дергаться, любые движения сопровождались дерганием очень сильным, потом как-бы на рывке получается движение.

В результате ребенок не могла себя обслуживать, есть, пить, умываться, мыться, ходить, все с моей помощью (мамы) или посторонней помощи.

Когда мы поступили на курс реабилитации к Лукиянчуку Валентину Леонидовичу по методу микрокинетической синхронизации (МКС) и прошли этот курс, мы были приятно удивлены, результаты превысили ожидания.

Оле стало намного легче и лучше. И еще: на перемену погоды и полнолуние случались приступы. Сначала немеют руки и ноги, сильные головные боли и сильная рвота.

Когда проходили курс, занятия и прошли на протяжении этого времени, как бы погода не менялась – приступов не было таких.

Стали ходить без дерганий первый шаг, спокойно, сразу, легко Оля начинает идти, и идет ровно, спокойно, легко и быстро, начала самостоятельно кушать сама, умываться, мыться, пить, не уронив чашку и ничего не разлив, ходит без моей помощи, без поддержки.

Старается все, что нужно в обслуживании себя делать сама и мне говорит: «Мама, я сама».

Улучшилось пространство представления, память, эмоционально более сдержанной, адекватно эмоциональной, оптимисткой, начало много чего получаться, воодушевляться.

Я думаю, что курс реабилитации, который мы прошли, очень эффективный, дает хорошие результаты (даже огромные) в физическом и психическом, эмоциональном состоянии моей дочери. У нее повысилась самооценка, восприятие себя как личности.

Огромнейшее спасибо Валентину Леонидовичу. И метод, по которому мы занимались, действительно эффективный.

17 лет работаю в сфере восстановления двигательных функций детей с церебральным параличом. В своей практике использую авторские методики ЛФК (Войта, Бобат-терапию), мягкие мануальные техники.

Прошла пятидневный обучающий семинар по микрокинетической синхронизации, который был организован в начале октября в Одессе. Получила массу полезной и систематизированной информации. Освоила очень интересные, имеющие огромное прикладное значение, практические навыки: суставной и тканевой считки, что как оказалось, значительно ускоряет процессы адаптации к освоению двигательных навыков у детей со спастическими и смешанными формами ЦП; приемы работы на пределе эластического барьера эффективны при работе с нижними вялыми параличами, которые сопровождают состояния после удаления спинномозговых грыж.

Клинический пример № 1 Девочке 6 лет. Диагноз: спастическая диплегия(ограничение движения в проксимальных суставах, эквинус левой стопы). Добавила к ежедневной работе приемы исчерпания свобод по предпочтению. После процедуры значительно облегчилась постановка стопы на пятку, и появилось разгибание в тазобедренном суставе во время ходьбы.

Клинический пример № 2 Мальчик 3 года. Диагноз: ДЦП, микроцефалия, двойная гемиплегия. После выполнения точечной проработки и комплекса №3, увеличилась скорость ответных реакций, эмоциональная вовлеченность в процесс, увеличилась амплитуда движений в проксимальных суставах, изменилась чувствительность стоп.

И таких примеров масса, что позволяет утверждать о большой эффективности предлагаемого подхода. Такой материал и направление мышления всегда будет интересным для ищущих, постоянно развивающихся специалистов в сфере реабилитации.

Сотрудники «Центра реабилитационного лечения АЛЬФА-МЕД» (г. Одесса) освоили первый базовый курс Микрокинетической синхронизации и успешно применяют его на практике на протяжении полутора месяцев.

Несмотря на то, что курс этот по определению «базовый», начальный, его использование дает довольно впечатляющие результаты.

Применение метода МК синхронизации более, чем на 25-50% ускоряет традиционное лечение проявлений остеохондроза позвоночника, артрозов коленных и тазобедренных суставов, плече-лопаточного периартроза, туннельного синдрома. При этом вдвое быстрее купируется боль, значительно расширяется объем движений в суставах, что позволяет сократить курс лечения, экономя тем самым время и средства.

Еще более интересные результаты получены при реабилитации инсультных больных и детей с ДЦП. Микрокинетическая синхронизация усиливает действие используемых лекарственных препаратов, массажа, мануальной терапии и физиотерапевтических методов лечения. Спастические явления уменьшаются намного быстрее, чем при использовании обычных методов лечения без МКС, повышаются показатели интеллекта и памяти, улучшается общее состояние пациентов, их эмоциональный статус. Метод помогает значительно снизить дозы лекарственных препаратов, а впоследствии вообще отказаться от их использования.

На наш взгляд, метод Микрокинетической синхронизации заслуживает глубокого изучения и скорейшего внедрения в клиническую практику.

Итак, беременность протекала без явных особенностей. Роды І физиологические прошли в сроки – 40 недель через естественные половые пути в головном предлежании, по Апгару 8-8б. Потужный период практически отсутствовал, родила за 2 схватки. На второй день сделали прививку БЦЖ, прививку от гепатита делать отказались.

В 3 месяца София начала держать головку, в 4 – начала переворачиваться на бок, смеяться. В 4-6 месяцев сделали три прививки АКДС и полиомиелит. В 6 – начала ползать вперед выбрасывая свое тело. В 7 – уже самостоятельно сидела и лепетала. В 8 – сидела, ползала и поднималась с помощью мебели, научилась двигаться в сторону. Где-то в районе этого периода она выпала из кроватки, но т.к. явных признаков сотрясения мозга не проявлялось, я решила не обращаться к врачам. В 11 месяцев София самостоятельно пошла. Тогда я обратила внимание на ее странную походку, обратилась за помощью к ортопеду – врач сказала, что она здорова и выходит. В то время она могла самостоятельно приседать подниматься и бегать без чьей-либо помощи.

В 1,5 года ей сделали 4-ую прививку АКДС. Мы не сразу обратили внимание и, сложно сказать, стала ли причиной случившегося та прививка, но после 1 года и 7 месяцев дочка подросла, вытянулась и мышечная масса в области конечностей исчезла за короткое время. София стала падать на ровном месте. У нее даже не было сил, чтобы поднять ногу. Она быстро уставала при ходьбе, сделав всего два шага.

Тогда невролог отправила нас на электронейромиограмму (ЭНМГ) с подозрением на миопатию. Потом генетики, опираясь на результат молекулярно-генетического исследования и книжное описание поставили диагноз: спинальная мышечная атрофия, III тип или Кугельберга-Веландера. С тех пор начались «хождения по мукам». Невропатологи, хирурги, генетики – все специалисты привязывались к вышеуказанному диагнозу при осмотре, никакого лечения. Попали на консультацию к невропатологу из центра Козявкина, он сказал, что в их центре нам не помогут, но вода, физические упражнения и ЛФК – это наши лучшие друзья. Где мы только не побывали за два года!?! Везде только деньги и никакой полезной информации. Генетики сказали, что в Украине это не лечится и «пока вы будете поддерживать ее – она будет ходить!».

Тогда мы обратились к нетрадиционной медицине. Водили Софию на рефлексотерапию к вьетнамцу – это помогало нам в 3 года держаться на своих ногах. Ее мышцы действительно подкачались, но слабым оставался нервный импульс. Софии, как бы это правильно выразиться, не хватало механики в движениях. Если держать ее за руку, то со стороны и не скажешь, что она плохо ходила, но стоит отпустить руку и она тут же теряла чувство пространства. Нет, она не падала, но шла с опаской, вроде вот-вот упадет. Софии очень тяжело было подняться с пола и она не могла подниматься по ступенькам. Вьетнамские врачи говорили, что за месяц иглоукалывания можно восстановить всю мышечную массу, но реакция на иголки, после ЭНМГ, отрицательно повлияет на нервную систему. Поэтому от иголок мы отказались. Я уже отчаялась найти специалиста в нашей области.

Ходили к бабкам-дедкам, наслушались разного: и про родовые проклятия, и про нежеланного ребенка, и о том, что кто-то из семьи питается Сониной энергией.

Были в Израиле, где первый детский невролог вместе с генетиком не делая повторно никаких анализов, опираясь на заключения наших врачей и результаты исследований, после осмотра Софийки не сошлись во мнениях при подтверждении уровня тяжести и типа СМА.

Периодически делали общие массажи, принимали системы лекарств, БАДы, консультировались у врачей, но существенно ничего не менялось в состоянии дочки.

В 5 лет София все еще стояла на ногах, но передвигалась медленно, держась за руку. Не бегала, не спускалась и не поднималась по ступенькам. Когда ползала, если опускала голову вниз, то поднять ее без помощи не могла. К лету мы немного увеличили прогулочную дистанцию. В июне 2014 года сломали левую бедренную кость (возле колена), неделю лежали на вытяжке, потом гипс. Когда гипс сняли, хирурги посоветовали массажи и пару месяцев фиксировать левую ногу, чтобы она выпрямлялась. Но т.к. мы ни у кого не наблюдались нам никто не подсказал, что связки после шока могут затянуться. И в итоге Соня перестала выпрямлять ноги, становиться на них и ходить. Дочка села в инвалидное кресло.

Через год на улице к нам подошел незнакомый мужчина, прочитал лекцию по анатомии, спросил врожденный или приобретенный дефект у Софии и предложил помочь поправить ее состояние. Нам терять было нечего и мы решили пройти курс. Саша выявил проблему с шейными позвонками, поставил их на место упражнением, Сонька начала держать голову, появился мышечный корсет, снял все избыточные движения. Курс реабилитации закончился, но София все еще не могла становится на ноги и была слаба.

Осенью 2015 года знакомая Лена рассказала мне о Валентине Леонидовиче, который разработал свою методику физической реабилитации и уговорила нас попробовать.

Когда мы попали к Лукиянчуку В.Л. София напоминала «мешок» - с трудом удерживала спинку при взятии на руки, слабо держала голову, очень много усилий прикладывала, чтобы сесть с лежачего состояния, не могла ползать. Обслуживать себя без помощи взрослого она практически не могла, даже чашку с трудом держала одной рукой. Была вялой и капризной, раздражалась при малейшей физической нагрузке. Движения в ногах практически отсутствовали. И хуже всего было то, что затянутые связки (контрактуры) мешали дочке выпрямить ноги, чтобы ходить! Ее тело напоминало шарик, а руки и ноги были похожи на палочки. Грудная клетка была ассиметрична – правая часть физиологически отставала в развитии от левой. В пояснице у Софийки был явный прогиб.

С каждым занятием София становилась сильнее и увереннее. У нее сформировался навык прямосидения, появилась стабильность, улучшилось настроение – с каждым разом ей становилось легче выполнять движения комплекса упражнений. Появились новые возможности – окрепли пальчики рук, руки, дочка смогла одеваться и раздеваться самостоятельно, переворачиваться набок, заползать на невысокую поверхность (чего она не делала приблизительно с 2 лет), стоять на четвереньках, на корточках, давать сильное «5». Впервые начала пробовать приподнимать голову с подушки. Стала больше есть, смогла уже одной рукой брать чашку и ставить ее на стол, выпрямляя руку вперед.

У середине курса практически полностью восстановилась координация рук. Появилась быстрота в движениях руками и пальчиками рук. Включились мышцы на ногах, которые до этого не работали: дочка может шевелить пальчиками, развивает поднимание стопы, ног, разгибание. Немного удлинились ножки по внешнему виду, угол выпрямления в коленях вырос практически вдвое. Постепенно приручает 4-хглавые мышцы. Параллельно принимаем рыбий жир и кальций.

Начала выравниваться грудная клетка. Правая грудь догоняет левую. Поясничный прогиб пока остался с правой стороны.

Когда я познакомиласьc методом В.Л. Лукиянчука «МК синхронизация», я уже не знала, сможет ли мой ребенок вновь стать на ноги и ходить. Я прекрасно понимала, что дочка тоже могла усомниться в своих способностях, чувствуя мои сомнения, но ничего поделать с собой не могла. Руки опускались от бессилия.

Наташа, работая с Соней, помогла нам поверить в чудо! Действительно, это было настоящим чудом! Впервые за столько лет бессмысленных консультаций, массажей, лекарств, мы попали к специалистам высочайшего уровня. Практически за 1,5 месяца (17 занятий) они сумели сделать невозможное – вывели дочку из состояния вялого паралича и включить до этого неработающие мышцы. Заставили бороться с атрофией.

Нам очень повезло, что в нашей стране есть такие толковые и надежные специалисты, которые способны заменить «дипломированных» медиков.

Желаем им профессиональных успехов, привлечения новых кадров и преодоления всех преград в развитии со стороны завистников и непонимающих. Бог Вам в помощь.

С нетерпением ждем встречи.

Спасибо Вам огромное, что не отказались от нас в тяжелое время.

Во время рождения ребенка от первой беременности были тяжелые роды, в последствии которых был поставлен первый диагноз при выписке: асфикция при рождении, судорожный синдром.

На первом месяце жизни прошли обследование в украинской детской больнице Охматдит, после которого был поставлен диагноз: гипоксическое и ишемическое поражение ЦНС, судорожный синдром. Далее в 2010 году в этом же заведении было повторное обследование, диагноз был изменен на: синдром задержки психомоторного развития, синдром двигательных нарушений, угроза по формированию симптокомплекса ДЦП. В 2010 году также проходил МРТ головного мозга, заключение было следующим: изменения скорее всего обусловлены перенесенной перинатальной патологии (гипоксически ишемическое поражение).

В 2011 году проходил курс лечения в неврологическом отделении с диагнозом: последствия раннего ограниченного поражения ЦНС, в виде задержки стато-кинетического предречевого развития, угроза формирования ЦП.

В 2012 году обследовался с дальнейшим прохождением курса лечения в украинском медицинском центре реабилитации детей с ограниченным поражением нервной системы. Во время обследования был поставлен диагноз: задержка психоречевого развития. После чего данный диагноз не менялся.

В период с 2014 по 2015 года несколько раз обращались на прием в психоневрологическую больницу к психиатрам, после чего был поставлен диагноз: легкое когнитивное расстройство с элементами аутизма, нарушена коммуникативная функция речи, общее недоразвитие речи.

Во время обследования и лечения было пропито множество разных лекарственных средств-от успокаивающих до стимулирующих (ноотропных, расширяющих сосуды и т.п.), к сожалению, положительного лечебного действия лекарства не оказывали (10% из 100). Некоторые из них вызывали обратную негативную реакцию. Лучшее положительное влияние на ребенка оказывали легкие массажи, ЛФК, занятия с логопедом и психологом.

Настоящее время:

Во время прохождения у Лукиянчука Валентина Леонидовича, по его методике было заметно улучшение психическое, умственное и опорно-двигательное состояние ребенка.

Со стороны опорно-двигательного аппарата улучшилась походка и координация движений, что было заметно сразу после первого сеанса. Походка стала более плавной, перестал спешить(раньше ходил зажато),уверенней стал держаться на ногах. Во время ходьбы стал контролировать свои движения, в следствии чего перестал спотыкаться и падать.

Со стороны психического состояния ребенок стал более спокойным и уравновешенным, улучшился сон. Также можно подчеркнуть реакцию, которая характеризуется более спокойным восприятием, с некоторой долей заинтересованности, на внешние факторы и объекты. Имеется в виду то, что более заинтересованно может изучать предмет, вещь или некоторые события, которые его раньше раздражали, например, если папа работает за ноутбуком, то он уже внимательно следит за процессом работы, пытается даже что-то комментировать (раньше запрещал, его это раздражало).

Со стороны умственного развития можно отметить улучшение памяти, что способствовало более быстрому запоминанию движения в некоторых простых играх или ряда др. вещей, например, если что-то увидел во время прогулки или поездки. Появились множество некоторых звуков, которых раньше не было. Начал сочетать их во время общения. Также явно улучшение подражания или копирования др. людей, например, если дедушка покажет какое-нибудь движение рукой или упражнение ребенок старается его повторить.

В целом результатом лечения довольны. Довольны и тем, с каким отношением и вниманием относились к ребенку сотрудники лечебного заведения, они сумели найти к нему подход и обеспечить для него хорошие условия. Во время сеансов присутствует спокойная и умиротворенная атмосфера, что положительно влияло на процесс лечения. Между прохождениями процедур ребенку всегда давали отдохнуть, поиграть, что тоже оказалось очень важным, так как это способствовало расслаблению и эмоциональной разгрузке. Мы с сыном выражаем благодарность и искренне желаем Вам успехов и процветания в Ваших делах. СПАСИБО ВАМ!

Під час народження дитини від другої вагітності були стрімкі пологи. Дитина народилася на 31-й тиждень вагітності. При виписці був поставлений діагноз некротичний ентероколіт. Проходили лікування в міській клінічній дитячій лікарні на протязі 1,5 міс. Тут проходили різні обстеження, серед яких УЗД голови, під час яких виявили гіперехогенність ділянки головного мозку. Поставили діагноз -гіпоксичне-ішемічне ураження ЦНС. Через 3 і 6 міс. робили повторне УЗД голови, призначили масаж (загальний). Спостерігалися у невропатолога. У 2013 році поставили діагноз ДЦП, диплагія нижніх кінцівок. Після чого проходили лікування в міській клінічній дитячий лікарні у неврологічному відділенні. Через 2 міс. проходили реабілітаційний курс у міжобласному регіональному центрі м. Львів. З того часу до сьогоднішнього моменту тут пройшли сім курсів лікування.

На даний момент, під час проходження курсу у Лукіянчука В.Л. по його методиці помітно покращився опорно-руховий, розумовий і психічний стан дитини.

Покращилася дрібна моторика рук, права рука стала значно вільніша, рухливіша. Може ловити і кидати м’яч двома руками, сильніше б’є м’яч правою рукою, дає ,,здоров’’.

Після третього сеансу став активніше і сильніше копати м’яч правою ногою, почав опиратися на праву ногу, почав сильніше бити і копати правою ногою.

Після 4-го сеансу почав спокійно відриватися від опори і самостійно ходити. Після 5-го самостійно переходив горбисте нерівне поле, з’явилося бажання самостійно багато ходити, пропав страх залишатися без опори, почав повільніше і спокійніше ходити. Став чіткіше і впевненіше робити різні рухи: вставати, ходити, повертатися. Може довго самостійно стояти на обох ногах без підтримки, причому стопи не відриваючи від підлоги. Почав частіше ставати на повну стопу лівої і частково правої ноги. Краще утримує рівновагу. Покращилась пам’ять, вивчив кілька нових віршиків, чіткіша і виразніша стала мова. Під час закінчення курсу навчився спокійно повертатися під час ходьби і копати м’яча не зупиняючись.

Результатом лікування ми задоволені! Заняття проходили у спокійній дружній атмосфері. У дитини позитивний настрій під час та після занять. Тепле і дбайливе відношення відчувалося з боку усіх тренерів. У перервах між заняттями дитина могла зайнятись улюбленою справою: копанням м’яча, кульок, побігати, порухатися, завдяки чому відбувалася психоемоційна розгрузка.

Ми хочемо від щирого серця подякувати усім тренерам, хто займався з Павликом, приділяв йому увагу, навчав його, бавився, спілкувався з ним і нами. Ми отримали дуже багато нової цікавої, корисної, потрібної інформації. На багато речей подивившись з іншого боку. Перейняли багато нових навиків. Навчилися новим вправам, якими треба займатися з Павликом. Ми хочемо побажати усім, хто займався з Павликом, успіхів і нових досягнень, радості, задоволення від життя, роботи, людей.